Розчищення монет - один з відповідальних видів реставрації, вона має важливе значення для їхнього вивчення, датування, визначення й зберігання.

Виявлені древні монети зі срібних і мідних сплавів, надходять у реставраційну майстерню сильно затронуті корозією й майже завжди повністю мінералізованими. Під дією води й солей мідь руйнується в ґрунті з утворенням зелених карбонатів і хлоридів, червоного окису міді й чорного окису. У корозійних шарах на бронзових монетах зустрічаються з'єднання олова й свинцю. Монети зі сплаву срібла з міддю часто покриті продуктами корозії міді. Іноді срібло під дією хлористих солей перетворюється в сіро-фіолетовий хлорид - рогове срібло. На повітрі мідні сплави темніють від окислювання, а срібло - у результаті утворення сульфіду.

Треба з великою обережністю ставитися до відновлення: зробити правильний вибір реактиву, необхідного для очищення від корозії, тому що реактив, вдало застосований для одних монет, може виявитися непридатним для інших, тобто приведе до їхнього знищення або до серйозних перекручувань їхнього виду. Бажано домагатися й збереження «шляхетної патини» - своєрідного атестата стародавності предметів.

Приступаючи до чищення монет, треба насамперед з'ясувати: з якого металу вони зроблені, чи є в них металеве ядро, якою мірою воно збереглося, якими солями покриті монети.

Важливо в корозійних кірках на мідних монетах визначити присутність хлористої міді, що у вологих атмосферних умовах викликає активний корозійний процес - «бронзову хворобу».

Для виявлення хлористої міді використають вологу камеру простого пристрою: скляна посудина заповнюється водою приблизно на 1/3 обсягу; над водою міститься перфорована (дірчаста) пластина із пластмаси, оргскла або порцеляни, на яку кладуть монети, що мають корозійний шар. Посудина щільно закривається кришкою. У такому стані його залишають на 1-3 дня.

Дія вологої камери зводиться до прискорення процесів, що відбуваються під впливом вологості повітря, що допомагає виявити вогнища активної корозії й дасть можливість обрати більше успішні способи чищення.

Знаходження монет у камері сприяє розпушенню поверхневого шару окислів, полегшуючи подальші операції по очищенню. Якщо в корозійному шарі є хлориста мідь, то на поверхні монет обов'язково з'являються крапельки рідини, безбарвної або злегка зеленуватої. У противному випадку крапельки не виступають: вуглекисла мідь, закис й окис міді у вологих умовах стійкі (помітимо, що рогове срібло на срібних монетах також стійко). При виявленні хлористої міді її необхідно видалити з найглибших пор і досить ґрунтовно.

Часто знаходять монети «зкипівшимися», тобто утворюючими завдяки з'єднуючим їхнім окислам безформну масу. Не рекомендуем разъединять такие монеты путем накаливания и опускания в холодную воду. Во избежание утрат следует разместить такой «ком» в 5-10%-ный раствор едкого натра и подогреть до 30-50°C. После этого монеты можно отделить друг от друга, определить состояние каждой из них и приступить к чистке.

Основними способами розчищення монет є механічний, хімічний й електрохімічний. При реставрації практикується найчастіше сполучення механічного способу з іншими.

Механічна обробка полягає у видаленні поверхневих нашарувань: землі, піску й окремих горбків корозії. Виробляється за допомогою різних щіточок (щетинної, латунної й зі скляного волокна), скальпелів і зуболікарських борів різних розмірів. Всі інструменти застосовувати необхідно з великою обережністю. При недотепному й грубому використанні легко нанести подряпини, які якоюсь мірою спотворять напис, зображення й т.п. Хімічним способом, у сполученні з механічним, очищаються монети, покриті товстим шаром продуктів корозії, але зберігші металеву основу, а також монети із золота й срібла.

Щоб видалити з мідних монет вишнево-червоний наліт закису міді, треба повністю поринути монети в 5-15%-ний розчин аміаку, тому що в зіткненні з повітрям дія аміаку на метал виявляється руйнівним. Замість аміаку можна з успіхом використати 5-10%-ний розчин вуглекислого амонію (менш агресивного стосовно міді й бронзи). Якщо мідні монети покриті солями, що складаються з вуглекислої міді (темно-зелені кольори), ці нашарування варто видаляти 5-10%-ним розчином лимонної кислоти. Вона повільно розчиняє солі й окисли міді, і не розчиняє металеву мідь.

Зустрічаються мідні монети, покриті жовтувато-блідим нальотом вуглекислого свинцю. Це говорить про те, що в сплаві монет багато свинцю, або вони лежали в землі зі свинцевими предметами. Для видалення такого нальоту варто застосувати 10%-ний розчин оцтової кислоти, що легко розчиняє вуглекислий свинець.

У якості «размягчувача» корозійних нашарувань на мідних монетах може служити гексаметафосфат натрію (Г. М. Ф. Н.) - склоподібна, добре розчинна сіль. Розчинення ведеться при безперервному помішуванні, тому що склоподібна маса прилипає до дна посудини. Г.М.Ф.Н. застосовується у вигляді 5-20%-ного розчину. У холодному стані він діє повільно. Щоб прискорити процес, необхідно нагрівати розчин до 60-80°C.

Г.М.Ф.И. абсолютно безпечний для металу й завдяки повільній дії дозволяє легко простежувати хід очищення й вчасно використати механічну обробку.

Часто доводиться мати справа з монетами, повністю мінералізованими, які не завжди вдається не тільки розкрити, але й зберегти. Успіх обробки у великому ступені залежить від того, які з'єднання міді замінили метал у результаті складних процесів мінералізації. Спочатку треба обережно, без фізичної напруги, видалити поверхневі нашарування. Якщо в такий спосіб вдається виявити той або інший орнамент, напис і т.п., то цим варто обмежитися. Якщо механічна обробка не «розкрила» монету, застосовують 5%-ний розчин їдкого натру або вуглекислого амонію.

З огляду на, що ступінь схоронності монет різна, важко дати певні рекомендації щодо часу їхнього перебування в тім або іншому реактиві. Тому періодично виймаючи монети з розчину, варто поступово знімати механічним способом розм'якшені шари, сприяючи цим прискоренню процесу розчищення.

Очищення срібних монет виробляється переважно хімічним способом. Таке очищення зводиться до видалення з поверхні окислів і солей інших металів, головним чином, мідних з'єднань. Мідні з'єднання на срібних монетах мають зелені кольори. Для їхнього видалення треба покласти монету в скляну посудину або в порцелянову випаровувальну чашку й залити 5%-ним розчином сірчаної кислоти. Для прискорення процесу можна вести очищення з підігрівом розчину, час від часу виймаючи монету, промиваючи водою (краще проточної), потім зчищаючи механічно розм'якшеної солі щіточками — щетинними або зі скляного волокна. При кількаразових операціях такого роду нашарування поступово зменшуються й зовсім зникають. Можна застосовувати також 5-10%-ний розчин мурашиної кислоти (краще з підігрівом до 50-70°C). Він добре розм'якшує й знімає окисли й вуглекислі з'єднання міді на сріблі. Чим гаряче розчин, тим сильніше його дія. Утворення фіолетово-сірого рогового срібла відрізняються винятковою м'якістю. У таких монет часто відсутнє металеве ядро, і при очищенні не виключена можливість повної їхньої втрати. Але якщо кірка рогового срібла не занадто товста, монету можна занурити в 5-10%-ний розчин аміаку або хлористого амонію. У цих розчинах рогове срібло розм'якшується, після чого обережно віддаляється механічним способом.

До монет, що сохранили металеве ядро, але має дуже щільні, тверді, «товсті» окисли, а також до тендітних монет можна застосувати метод електрохімічного відновлення. Цей метод не вимагає спеціальних апаратур. Для електрохімічних процесів звичайно вживається цинк й алюміній. Практика показала, що для очищення монет найкраще застосовувати пластинки з листового цинку або алюмінію, із пробитими в них отворами (як у тертки). Як електроліт береться їдкий натр або мурашина кислота 5-10%-ний концентрації. На дно скляної посудини (у ньому добре помітний процес відновлення) кладе згадана цинкова або алюмінієва пластина. На «терчату» поверхня пластини розкладаються одна до інший кілька монет, які накриваються «терчатою» поверхнею іншої такої ж пластини. Після цього посудина заповнюється приготовленим розчином так, щоб монети із пластинами були повністю сховані.

Обробка зазначеним способом повинна проводитися особливо ретельно й обережно, із частим контролем за ходом процесу. Механічно знімаючи відновлені й розм'якшені продукти корозії, оглядають монету в лупу для з'ясування ступеня її розчищення. Після огляду, якщо це необхідно для більше чіткого виявлення зображення, вона знову піддається електрохімічній обробці.

Помітимо, що золоті й «нові» монети, що не побували в землі, а лише перебували довгий час в обігу, чистяться легко й швидко. З них необхідно видалити жирові речовини ацетоном, бензином або спиртом й опустити в 5-10%-ний розчин сірчаної, лимонної або мурашиної кислоти.

Після очищення монет тим або іншому способу варто робити ретельне промивання («виварювання») їх у декількох змінах киплячої дистильованої води до нейтральної реакції води по унівесальному індикаторі й повнім видаленні розчинних хлоридів: охолоджена проба останньої промивної води не повинна каламутніти від введення краплі 1,7%-ного розчину азотнокислого срібла.

Слідом за промиванням виробляється просушка монет в ацетоні, потім у спирті протягом 30-60 хвилин. Із цією метою можна використати також термостат (спеціальна сушильна шафа), витримуючи в ньому монети не більше двох годин при температурі не вище 100°С.

Мідні монети, що мали ознаки бронзової хвороби, після очищення знову містяться в зволожуючу камеру. Якщо в окремих місцях з'являються краплі хлористої міді, ці вогнища ретельно вичищаються механічно, і монети повторно «виварюються».

Якщо мідні монети після очищення мають неприємний блиск, можна штучно створити патину від світлого до темно-коричневих кольорів. Для цього треба на один літр дистильованої води взяти 50 мг мідного купоросу й 5 мг марганцевокислого калію. У приготовлений розчин, нагрітий до 70-80°C, опустити монети й тримати до одержання бажаного відтінку.

Після просушки, монети необхідно законсервувати захисним покриттям - парафіном або синтетичними смолами. Для цього використаються 5%-ні розчини полібутилметакрилата в ацетоні, толуолі або ксилолі й полівінілбутираля в спирті або суміші спирту з бензолом (1:1).

Після консервації необхідно зберігати монети не в «купках», а в окремих коробочках або лотках, що мають відсіки. У такому виді вони не будуть стикатися й краще збережуть захисне покриття. При огляді реставрованих монет буде легше виявити тих, на яких знову з'явилися вогнища корозії.

Додаткові відомості про реставрацію металу можна знайти в книгах М. В. Фармаковського «Консервація й реставрація музейних колекцій». (М., 1947) і X. Д. Плендерписа «Консервація стародавностей і творів мистецтва». (Повідомлення ВЦНИЛКР, М., 1964, № 10-11).

Матеріал із книги О. В. Васильєва «Минуле нашої Батьківщини в пам'ятниках нумізматики», Ленінград, 1977.