- Республіка Куба
República de
Cuba
-
- Республіка Куба (ісп.
República de Cuba) — держава у
Вест-Індії на найбільшому одноіменному острові Куба (Cuba) в Карибському
морі. Куба розташована в північній частині Карибського басейну на перехресті
Карибського моря, Мексиканської
затоки та Антлантичного
океану. Куба знаходиться на південь від американського півострова Флоріда, на захід
від Гаїті і на
схід від Мексики. Куба —
країна з найбільшою кількістю населення в Карибському басейні і має специфічну
культуру, яка виникла в результаті злиття багатьох народів і цивілізацій.
Республіка Куба — одна з небагатьох соціалістичних
країн світу. Вона має однопартійну систему, де влада зосереджена в руках комуністичної
партії на чолі з Фіделем
Кастро.
- Площа 111 тис. км2.
- Населення бл. 11,184 млн чол. (2001).
- Столиця — Гавана.
- Офіц. мова — іспанська.
- Грошова одиниця — кубинське
песо.
- Адміністративно-територіально Куба (з 1976) ділиться на 14 провінцій:
Пінар-дель-Ріо, Гавана, Гавана місто, Матансас, Сьєнфуегос, Вілья-Клара,
Санкті-Спірітус, Сьєго-де-Авіла, Камагуей, Лас-Тунас, Ольгін, Гранма,
Сантьяго-де-Куба і Гуантанамо. Провінції діляться на муніципії. Особлива
муніципія — о. Хувентуд, який підпорядковано безпосередньо центральному
уряду.
-
Історія Куби
- Територія Куби була заселена тубільним індіанським
населенням ще в 4 тисячолітті до нашої ери. З колонізацією острова іспанцями у 16
сторіччі індіанське населення було повністю винищене і зараз залишилось дуже
мало свідчень про їхню культуру та життя. Христофор
Колумб відкрив острів 28 жовтня 1492 року і проголосив його володінням Іспанської
Корони.
-
Колоніальний період
- Себастіян де Окампо був першим, хто склав карту острова в 1511 році. Пізніше того ж року було засноване перше
іспанське поселення. м. Гавана було засноване у 1515 р. Острів залишався у володінні Іспанії і протягом
388 років і служив ключовим центром іспанської експансії у регіоні. У 1762 р. Великобританія
захопила Гавану на короткий час, але повернула її у володіння Іспанії наступного
року. Так як і в багатьох інших регіонах нового світу, кубинське суспільство
складалося з іспанської еліти землевласників, селян-креолів, та рабів,
яких завезли на Кубу з Африки.
- На відміну від інших іспанських володінь в Америці, які швидко проголосили
незалежність на початку 19 сторіччя, Куба довго залишалася вірною Іспанії
завдяки добре налагодженій торгівлі з Європою та побоювання
повстань чорношкірих рабів і експансії Сполучених Штатів. Втручання США у внутрішнє
життя острова почалося ще в 1848 році, коли
спроба захопити острів повстянцями з Флоріди була
придушена іспанською адміністрацією. США також формально зверталися до Іспанії з
пропозицією купити Кубу і приєднати її до США, однак Іспанія відмовлялася,
оскільки Куба залишалася ключовим і останнім володінням Іспанії на
американському континенті.
-
Незалежність
- Острів здобув незалежність після Іспано-американської
війни 1889 року, коли Іспанія за
Паризьким мирним договором відмовилася від володінь на Кубі. Країна, проте,
залишалася під протекцією США до травня 1902
року, коли була проголошена незалежність. Згідно поправки
Платта Сполучені Штати мали контроль над економічною та зовнішньополітичною
діяльністю республіки і утримували Ґуантанамо
у свойому володінні. Ця поправка була скасована тільки у 1934 році.
- Протягом десятиліть країною керували вибрані президенти і диктатор Фульхенсіо
Батиста, який захопив владу в країні в результаті державного
перевороту. Під його керівництвом в країні розквітла корупція і
посилилися репресії проти опозиції. У 1959
році режим Батисти був повалений опозиційним рухом на чолі з Фіделем
Кастро та Ернесто
Че Гевара. Новий режим викликав невдоволення американської адміністрації і
проти Куби було впроваджене економічне ембарго, яке триває
по цей час.
-
Революційна Куба
- В квітні 1961 року, за підтримки ЦРУ була
організована спроба військового вторгнення емігрантської анти-кастровської
опозиції на кубінську територію в Затоці
Свиней. Після триумфального розгрому емігрантських військ в затоці 16
квітня 1962 року Фідель Кастро
проголосив кубінську революцію соціалістичною
і посилив інтеграцію Куби в соціалістичний табір та зближення з Радянським
Союзом. Тісні економічна і військова співпраця Куби і СРСР та розміщення
радянських ядерних ракет на острові призвели до Карибської
кризи 1962 року. Криза була розв'язана,
коли СРСР погодився прибрати ракети з
острова.
- З моменту погіршення стосунків зі США та зближенням з СРСР більш як мільйон
кубінців емігрувало до Сполучених Штатів. Економічні втрати від ембарго США
компенсувалися економічною допомогою СРСР. За цей період Кубі вдалося диверсифікувати
свою економіку
і почати виробництво та переробку інших продуктів крім цукру, який довгий час був
основною галуззю економіки. Як член соціалістичного табору Куба брала участь у
військових діях в Африці і Азії, де діяли загони кубінської
армії. Куба також надавала підтримку революційним та повстанським рухам в Латинській
Америці.
- З розпадом Радянського Союзу і припиненням економічної допомоги погіршилася
економічна ситуація й на Кубі. Економіку вдалося знову перепрофіліювати на
індустрію туризму, яка зараз є чи не
найголовнішим джерелом валютних надходжень в країну. Республіка Куба підтримує
стосунки з іншими країнами світу крім США, де все ще діє ембарго. Погіршення
стосунків з деякими європейськими країнами
відбувалося під час хвиль репресій проти опозиційних сил в країні. Незважаючи на
тимчасову хворобу та похилий вік Фідель Кастро залишається на чолі країни і
отримує моральну і економічну підтримку від братських режимів Уґо Чавеса в
Венесуелі
та Ево
Моралеса в Болівії.
-
Державний устрій
- Згідно конституції країни 1976 р. і її
новій редакції 1992 р., Куба — «соціалістична
держава». Найвищий орган влади — Національна асамблея народної влади (ісп.
Asamblea Nacional de Poder Popular),
яка обирає 609 депутатів загальним голосуванням на п'ятирічний термін. Асамблея
обирає зі свого складу Державну раду, яка представляє її між її сесіями, виконує
її ухвали і здійснює інші функції. Рада несе відповідальність перед асамблеєю і
звітує перед нею.
- Голова Державної ради наділений надзвичайно широкими повноваженнями. Він
очолює уряд і одночасно є верховним головнокомандуючим збройними силами, скликає
засідання Державної ради і Ради
міністрів і керує ними, видає закони, інші ухвали і нормативні акти,
схвалені Державною радою, Радою міністрів або його виконкомом. Фідель Кастро —
голова Державної ради з 1976 р., він
безперервно очолює кубинський уряд з 1959 р.
В його руках зосереджена влада держави, уряду, правлячої партії і збройних сил.
У 2003 р. був переобраний головою Державної
ради.
- У разі відсутності, хвороби або смерті голови Державної ради, виконувати його
обов'язки повинен перший заступник голови, яка є другою офіційною особою в
державі. Цей пост займає брат Фіделя Кастро — Рауль Кастро Рус. Він одночасно
другий секретар ЦК КПК, перший заступник голови Ради міністрів і міністр оборони
країни. 31
липня 2006 р. Фідель Кастро передав
обов'язки голови Державної ради своєму братові Раулю під час його хвороби. В
квітні 2007 р. він проголосив про свій намір
повернутися до керівництва державою.
- Важливу роль на місцях відіграють «Комітети захисту революції», створені
після 1960 р. Вони здійснюють постійне
спостереження за становищем в громадах і збереженням порядку, організовують
вакцинацію населення, тощо.
-
Політичні партії
- Після 1959 р. політичниі партії,
опозиційнї уряду Фіделя Кастро, були заборонені. Офіційно продовжувалася
діяльність тільки трьох проурядових організацій — «Руху 26 липня», очолюваного
самим Кастро, народно-соціалістичної
партії і «Революційного директората 13 березня». У 1961 р. вони злилися в «Об'єднані революційні
організації», перетворені в 1962—1963 рр. в Єдину партію соціалістичної
революції Куби (ЕПСРК). Це було початком однопартійної системи на Кубі.
- Комуністична
партія Куби (КПК) — створена в жовтні 1965 р. на основі ЕПСРК, проте її перший з'їзд був
проведений тільки в 1975 р., другий — в 1980 р. Ідеологія КПК заснована на «ідеях Хосе
Марті» і марксизму-ленінізму.
Згідно конституції, компартія грає керівну роль в суспільстві і політичній
системі. Під її контролем діють профспілки, молодіжні, жіночі і все інші
громадські організації.
- У 1985 р. на Кубі був прийнятий закон про
асоціації. Відповідно до нього Соціал-демократична партія Куби, Кубинська партія
за права людини та інші зробили спробу зареєструватися, але їм всім було
відмовлено. Опозиція на Кубі (правозахисна, соціал-демократична, пацифістська,
ліберальна, анархістська)
діє нелегально.
-
Територіальний поділ
- В склад Куби входять 14 провінцій
і один окремий муніціпалітет — о. Хувентуд. До революції 1959 року існувало шість історичних провінцій, які були
пізніше поділені на 14 менших провінцій. Сучасний поділ нагадує поділ країни за
часів іспанського
володіння та війни за незалежність. Існуючі провінції розділені на подальші 169
муніципалітетів
(ісп.
municipios).
-
-
Географія
-
Велика частина Куби зайнята низинами та рівнинами, гірськими кряжами і
піднесеннями. Гірські кряжі нижчі на заході і дещо вищі на сході, розташовані
уздовж узбережжя. На заході, на півострові Гуанаакабібес, уздовж берега
тягнеться вапняковий кряж з сильно
еродованою поверхнею та своєрідним карстовим рельєфом. На захід від Гавани
протягується вузький гребінь Сьерра-де-лос-органос заввишки від 150 до 750
м.
- У центральній частині острова знаходяться високі гори Сьерра-де-Тринідад, з
верхівкою Сан-хуан, що сягає 1156 м. Найбільша гірська система Куби знаходиться
на сході — долина Ґуантанамо ділить її на північну частину (масиви
Сьерра-дель-крісталь, Сьерра-де-ніпе, Кучильяс-де-тоа і Сьерра-де-пуріяль що
сягають до 1230 м) і південну, утворену хребтом Сьерра-маестра, де знаходиться
найвища точка Куби — пік Туркіно (1974 м).
- Крім гірських хребтів і піднесень ландшафт Куби
рясніє карстовими формами і долинами. У одній з таких долин — Юмурі на півночі
острова створений заповідник.
Визначними пам'ятками долини є тропічні ландшафти і печери, система Бельямар,
відому своїми кристалічними утвореннями. Річка Юмурі протікає через депресію
плоским дном і діаметром близько 8 км. і крутими схилами висотою близько 150
м.
- Річки Куби не мають великого господарського значення. Найдовша річка — Кауто в гірській області
південного сходу країни, довжиною близько 240 км., судноплавна для невеликих
судів в нижній течії довжиною близько 120 км. Ґрунти Куби переважно (близько
80 %) розвинені на продуктах вивітрення вапняків. Ці ґрунти
відрізняються великою родючістю і сприятливі для вирощування тропічних культур,
перш за все, важливого для економіки країни цукрового
очерету.
-
Флора і фауна
- Завдяки м'якому клімату і родючим ґрунтам
на Кубі є більш, як 3000 видів тропічних рослин і
квітів. У деяких вологіших гірських районах зустрічаються ліси з червоного
дерева, гуаякового, кампешевого дерева і цедрели. З цінних порід понад усе
поширена королівська пальма.
- На Кубі мешкає приблизно 200 видів птахів і безліч різноманітних комах. Тут зустрічаються
гризуни ціпкохвості хутії
(рід Capromys) і кубинський щелезуб (Solenodon cubanus). На
острові також є декілька видів кажанів, а на узбережжі і в
річках мешкає американський ламантін
(Trichechus manatus). Олені були завезені на острови,
як дичина для мисливців. З рептилій водяться алігатори, ігуани
і інші ящірки, а також декілька
видів неотруйних змій. У озерах карстових печер
мешкають сліпі риби і креветки.
-
Клімат
- Куба має тропічний клімат. Він відрізняється особливим температурним режимом,
на який впливають теплі навколишні течії. Північно-східні пасати, що несуть
вологу, досягають більшості території острова, за винятком глибоких долин в
горах і деяких ділянок південно-східного узбережжя. Влітку температури дещо
помірніші, взимку клімат як правило теплий і комфортний. На піднесеннях і на
схилах північної частини країни температури нижче. У Гавані середня річна
температура складає 25° С, температура найхолоднішого місяця (січня) — 22° С,
найтеплішого (липня) — 28° С. Найвища температура на острові — 38° С. Часами на
північно-східні райони Куби впливають з півночі холодні повітряні маси, які
знижують температуру майже до 0° С. На всій території острова, за винятком
крайнього південного сходу, випадає багато дощів (близько 1100 мм в рік), в
основному влітку і восени. Взимку погода сонячна і суха.
-
Економіка
- Куба — соціалістична
держава. Її економіка
майже повністю націоналізована
і уряд запровадив і підтримує планову
економіку.
- Куба — аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: цукрова,
нафтова, харчова, тютюнова, текстильна, хімічна, паперова, деревообробна,
нікелева, цементна, сільськогосподарське машинобудування. Транспорт:
залізничний, автомобільний, морський. Осн. мор. порти: Гавана, Сантьяго-де-Куба,
Марієль, Сьєнфуегос, Нуевітас. Міжнародний аеропорт — в м. Гавана.
|
