АРГЕНТИНА
 
Республіка Аргентина
República Argentina
 
Аргентина (Argentina), Аргентинська Республіка, — країна в Південній Америці, що межує на півдні і заході з Чилі, на північному заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією, Уругваєм і омивається Атлантичним океаном. Площа 2 780 092 км²; Нас. 40,914 млн осіб (оцінка 2009) (32686 тис. у 1990 р.); столиця — Буенос-Айрес. Офіційна мова – іспанська. Грошова одиниця – песо.
Походження назви Аргентина — від латинського «арґентум» (срібло). Купці використовували аргентинську ріку Ріо-де-ла-Плата (Срібна ріка) для транспортування срібла та інших скарбів з Перу. Земля вниз за течією і стала відома як Аргентина (Земля срібла).
Населення в основному іспанського чи італійського походження. 402.921 американських індіанців.
Мови: іспанська (державна), мапудунґун, кечуа, гуарані.
Географія
Рельєф. На заході знаходяться гори Анди , на півночі — ліси, у центральній частині — пампаси, на півдні — Патагонське плато, східна частина рівнинна;
Ріки: Колорадо, Парана, Уругвай і Ріо-де-ла-Плата. Спірною територією є Фолклендські (Мальвінські) острови на півдні Атлантики.
Географія. Природа
Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки. Протяжність Аргентини з півночі на південь складає біля 3800 км. і біля 1400 км. із заходу на схід. Аргентина вирізняється великою різноманітністю ландшафту; на півночі великі простори займає рівнина Гран-Чако, покрита тропічною саваною; до неї примикають сухі субтропічні степи Пампи, на півдні розташоване Патагонське плоскогір'я з суворим кліматом. Усього на території країни виділяють 4 великих природних області: 1) гірська область Анд; 2) північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю; 3) Пампа – великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від ріки Ріо-Колорадо; 4) Патагонія – відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо.
Східна частниа А. — великі, переважно низовинні рівнини: Гран-Чако, Ентре-Ріос, Ла-Плата (Пампа). На заході рівнини змінюються Передандійським плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960 м) з численними конусами вулканів і сніговими вершинами. На північ від 27° пд. ш. в межі А. заходить Міжандійське плато — пуна Атакама (до 4200 м).
Весь південний схід зайнятий Патагонським плато (до 2000 м). А. має значні поклади нафти, свинцевих, цинкових, вольфрамових, залізних, мідних, уранових руд та ін.
Клімат рівнинної ч. на півночі — тропічний, з вологим жарким літом і теплою сухою зимою (пересічна температура січня +30°, липня +20°, опадів до 900 мм), в центр, районах — субтропічний (пересічна температура січня +23°, липня +9°, опадів бл. 1000 мм), у Патагонії — помірний, напівпустельний (пересічна температура січня +12, +22°, липня +2, +5°, опадів 100—250 мм), в Андах — на півночі переважають високогірні, пустельні клімати, в південних районах помірно холодні. Річкова сітка густіша на півночі: великі судноплавні ріки — Парана з Парагваєм, Уругвай.
Ріки півдня А. маловодні.
В країні багато озер, особливо на півдні Патагонії і в басейні Парани та Уругваю.
Ліси займають бл. 1/5 ч. території А. У Гран-Чако, на червоноземних ґрунтах, сухе рідколісся з цінним, багатим на танін деревом квебрахо; в Пампі, на родючих чорноземних ґрунтах — лучно-степова рослинність; у Патагонії, на бурих ґрунтах — напівпустелі. Зволожені схили гір на півночі вкриті тропічними лісами, на півдні — мішаними.
Клімат на півночі тропічний, південніше – субтропічний, на півдні помірний.
Гол. ріки – Парана, Парагвай, Уругвай, Чубут, Ріо-Негро, Ріо-Колорадо.
Історія
Незалежність від Іспанії отримана в 1816 році. Хуан Перон був президентом у 1946—1955 роках, повернувся до влади в 1973, але через рік помер. Переворот 1976 року привів до влади військову хунту, поразка в Фолклендській війні з Великобританією змусило генерала Гальтієрі піти у відставку в 1983 році, дипломатичні відносини з Англією відновлені в 1990.
Населення
Основне населення — аргентинці — нащадки ісп. колонізаторів 16—18 ст.; дальший приріст ішов значною мірою за рахунок імміграції з Іспанії, Італії, Франції, Польщі, Західної України та ін. Корінне населення — індіанці — майже повністю винищене колонізаторами. В А. налічується 20— 30 тис. індіанців (гуарані, кечуа, араукани) та бл. 400 тис. метисів. Розміщення населення дуже нерівномірне. Найгустіше заселені райони, що прилягають до гирла Ла-Плати. В зх. і пд. районах А. проживає незначна кількість населення. Велике землеволодіння і аграрна криза зумовлюють постійне переселення селян у міста (в 1943—53 — понад 100 тис. сімей). Міське населення становить 62,5%. Найбільші міста (в тис. ж.): Буенос-Айрес — 3733 (1958), Росаріо — 761, Кордова — 352, Ла-Плата — 325. З 6446 тис. чол. самодіяльного населення, згідно з переписом 1947, в сільському, лісовому господарстві і рибальстві зайнято 25%, в обробній промисловості — 22,4%.
Українці в Аргентині
Еміграція українців в Аргентину почалася з кінця 19 ст. 1904—05 з Бразилії в Аргентину переселилося близько 5 тис. вихідців з Чернігівщини. Особливо великий потік емігрантів з Західної України був 1924—32. Українці селилися в основному на пустуючих лісистих землях двох північних провінцій — Місіонес і Чако, де вони складали більшість сільського населення. Основне заняття українців у провінції Чако було вирощування бавовнику, в Місіонес — тютюну і чаю. В провінції Мендоса, де українці також поселялись компактною групою, вони займалися виноградарством, садівництвом, городництвом. Багато українських сімей в степових провінціях Аргентини займалися хліборобством. Досить велика група українців почала працювати на промислових підприємствах Буенос-Айреса та його передмість.
Політика
А. — федеративна республіка, в її складі 22 провінції і один округ (столичний). На чолі держави стоїть президент, який обирається на 4 роки (має можливість займати пост 2 періоди поспіль). Він же — глава уряду, а також головнокомандувач збройними силами. Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес, що складається з двох палат: палати депутатів (257), яка обирається на 4 роки, і сенату (72), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції, а також від нац. тер. Вогняна Земля). За конституцією президент має право запроваджувати в країні стан облоги, при якому скасовуються всі конституційні гарантії. Глава держави й уряду Нестор Кірчнер з 2003. А з 2007 року главою стала Крістіна Де Кірчнер (Кірщнер).
Економіка
Сучасна Аргентина – індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна. Осн. тр-т – залізничний, автомобільний, морський. Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 34,4 тис. км. Істотну роль відіграє водний транспорт. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій Ла-Плата і впадаючі в нього ріки Парана, Уругвай і Парагвай утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю бл. 3000 км.
Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас», яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз». Основний центр повітряного сполучення – столиця країни; в межах аґломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт Есейса і дев'ять більш дрібних аеропортів, обслуговуючих внутрішні лінії. За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]:ВВП – $ 306,2 млрд. Темп зростання ВВП – 3,9 %. ВВП на душу населення – $8475. Прямі закордонні інвестиції – $ 4,3 млрд. Імпорт – $ 38,3 млрд (г. ч. Бразилія – 22,6%; США – 19,4%; Німеччина – 6,0%; Франція – 5,1%; Італія – 5,1%). Експорт – $ 31,4 млрд (г.ч. Бразилія – 30,3%; США – 8,1%; Китай – 6,7%; Нідерланди – 4,2%; Уругвай – 3,2%).
Культура. Наука. Освіта. Преса
Освіта
Офіційно в А. проголошено загальне обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 14 років. У 1954 було 16 189 поч. шкіл (2 565 164 учні), проте бл. 2/3 дітей шкільного віку залишається поза школою. В А. існує «єдина шкільна система», але в серед. школах, як правило, навчаються діти заможних. У 1954 було 459 серед, шкіл (102 742 учні) та 1340 проф. шкіл (216 343 учні). Релігійні організації (католицькі) мають у своєму віданні широку мережу шкіл різного типу, під їхнім впливом перебуває також багато приватних шкіл. У вищих нівч. закладах — 141 893 студенти. Найбільший університет у Буенос-Айресі (засн. 1821). Найбільша бібліотека — Національна в Буенос-Айресі (607 208 томів). Музеї: Нац. музей образотворчих мист., Нац. історичний, Природничих наук у Буенос-Айресі та ін. В столиці є наук, установи і товариства (Академія літератури, Нац. академія права та ін.).
Архітектура
Індіанські племена, що за давніх часів населяли країну, залишили порівняно небагату спадщину в будівельному мист. З 16 ст. під впливом завойовників створюється нова архітектура в традиціях іспанського бароко (собор у Кордові, 18 ст.). В 18—19 ст. поширюються впливи архітектури класицизму, спочатку стриманої та монументальної (собор у Буенос-Айресі, 1804), потім пишної. В 2-й пол. 19 ст. в архітектурі А. запанувала еклектика, з поч. 20 ст. — конструктивізм.
Образотворче мистецтво
Мистецтво старод. населення А. — індіанців — кочових пастухів проявилося лише в орнаментуванні побутових і культових предметів.
З 16 ст., після завоювання країни іспанцями, аргент. мистецтво перебувало під впливом мистецтва метрополії. В 17—на поч. 18 ст. в архітектурі, скульптурі і живописі панує бароко, в кін. 18—на поч. 19 ст. його змінює класицизм.
Сучас. живопис А. виник у 1-му десятилітті 20 ст., зазнаючи впливу імпресіонізму. Визначними сучас. художниками А. є монументалісти Л. Спілімберго та Х.-К. Кастаньїно, що присвячують свої твори людям праці. Велику популярність здобула творчість А. Берні. Група «Боедо» об'єднує головним чином графіків, які в своїх творах порушують соціальні теми (Д. Урручуа, А. Віго). Значних успіхів досягла нац. скульптура в творчості Р. Іруртія, А. Ріганеллі та X. Фіорованті. В сучасному мист. А. сильні також формалістичні напрями.
Кіно
Перший фільм в А. був створений 1916; у 1930 — перший звуковий фільм «Пісня гаучо» (режисер Феррейра). Серед визначних творів аргент. кінематографії: «Війна гаучо», «Дика пампа» (режисер Л. Демаре), «Альбеніс» (режисер Л.-С. Амадорі), «Течуть каламутні води» (режисер У. дель Карріль), «Кам'яні обрії» (режисер Р.-В. Баррето). Відомі аргент. кіноактори: Ф. Наварро, Л. Торрес, Е. Муїньйо, Т. Мерельйо, Л. Сан-дріні та ін. Аргент. кіномистецтво залежить тепер від «Центральної кінокомпанії» і «Акціонерної спілки Клементе Лококо», які випускають на екрани переважно продукцію Голлівуда. Деякі аргент. фільми йшли на екранах України.
Преса та радіо
В А. видається понад 140 газет. Найвідоміші з них: «Демокрасія» («Democracia»), «Ла насьйон» («La Nacaiòn»), «Ла пренса» («La Prensa»), «Ель мундо» («El Mundo»). Орган соціалістич. партії — «Вангуардія» («La Vanguardia»); орган прогресивної інтелігенції — «Пропосітос» («Propositos»); органи компартії — «Нуестра палабра» («Nuestra palabra») і «Ла ора» («La Hora»).
Радіостанції А. належать в основному трьом компаніям: «Ель мундо», «Бельграно» і «Сплендід». В Буенос-Айресі — телевізійний центр.
Матеріал використано з сайту Вікіпедія - вільна енциклопедія 
Використання   матеріалів сайту допускається тільки з ссилкою на сайт.  Сторінку поновлено 30 червня 2009 року
 Пишіть за адресою vasya_coins@rambler.ru ICQ: 321924631
Сайт створено 10 квітня 2006 року. Україна, Шпола 2006-2009 р.р.