Річард II (англ. Richard II, 6 січня 1367 - †14 лютого 1400) — король Англії між 1377 та 1399 рр., останній з династії Плантагенетів, онук короля Едуарда III, син Едуарда Чорного Принца.

Річард народився у Бордо — його батько воював у Франції у Столітній війні. Коли Чорний принц помер 1376 року, ще за життя Едуарда III, малолітній Річард отримав титул Принца Уельського, а ще через рік успадкував трон свого діда.

1381 року почалось Селянське повстання, і Річард у 14-літньому віці взяв участь у переговорах з повстанцями.

У 1399 році Річард оголосив про конфіскацію спадщини свого дядька, герцога Ланкастерського Джона Гонта, у його сина Генріха Болінгброка, за рік до того відправленого у вигнання за виступ проти короля. У травні 1399, скориставшись відплиттям Річарда до Ірландії для приборкання непокірних феодалів, Генріх Болінгброк, двоюрідний брат Річарда, повернувся до Англії і скинув його, ставши королем Генріхом IV (1399–1413). Річарда змусили відмовитися від корони, а парламент підтвердив його скинення і визнав монархом Генріха IV — як за правом завоювання, так і для «реформування королівства».

Колишній король опинився у темниці в замку Понтефракт, де помер приблизно 14 лютого 1400 року за нез'ясованих обставин. За одними даними його заморили голодом. Річарда поховали в замку Ленглі. Тільки після смерті Генріха IV в 1413 новий король, Генріх V, велів перенести його останки до Вестмінстерського абатства.

Його повалення поклало край правлінню династії Плантагенетів.

Коли Річард зійшов на престол у 1189, він встановив за герб двох жовтих левів на червоному фоні, але у 1198 змінив офіційний королівський штандарт додавши третього.

Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org