|
- П╕й II
(лат. Pius PP. II, Енеа С╕льв╕о П╕кколом╕н╕,
╕тал. Enea Silvio Piccolomini; *18 жовтня 1405 —
†14 серпня 1464, Анкона) —
210 папа римський з 19 серпня 1458 по 14 серпня 1464.
- Життя
- Оф╕ц╕йною датою народження Енеа С╕льв╕о П╕кколом╕н╕ ╓ 18 жовтня 1405. М╕сце
народження — Корс╕ньяно (нин╕ П'╓нца, названа в честь нього) близько С╕╓ни.
Насправд╕ ж в╕н народився 24 серпня 1405, але цей день вважався виключно
несприятливим: Сатурн був в опозиц╕╖ до Сонця, М╕сяця та Венери, а Марс —
в опозиц╕╖ до Меркур╕я, що вважалося злов╕сним знаком. За висловом Цицерона, «в
цей день парфуми мали звичай п╕дн╕матися з пекла». П╕кколом╕н╕ зм╕нив свою дату
народження на 18 жовтня. У цей день на сход╕ сонця спостер╕галися два класичних
щасливих по╓днання: пари Венера — Юп╕тер ╕ Сонце — Сатурн перебували
п╕д кутом в 60 градус╕в один до одного, до того ж Меркур╕й був в астроном╕чному
з'╓днанн╕ з Венерою. Документи, що св╕дчать про це, дос╕ збер╕гаються в Codex Reginensis (Ватикан). Навчався Енеа С╕льв╕о П╕кколом╕н╕ в С╕╓нському
ун╕верситет╕. Молодий гуман╕ст зачитувався творами Цицерона, Л╕в╕я ╕, насл╕дуючи римським поетам, писав еротичн╕
в╕рш╕. З 1430 виконував функц╕╖ секретаря трьох ╓пископ╕в ╕ трьох кардинал╕в,
проявивши при цьому велик╕ дипломатичн╕ зд╕бност╕, як╕ використовував, зокрема,
при двор╕ н╕мецького ╕мператора Фр╕др╕ха III. У 26 рок╕в Енеа С╕льв╕о
П╕кколом╕н╕ брав участь в Базельському собор╕, пот╕м став особистим секретарем
╕мператора Фр╕др╕ха III, з рук якого прийняв корону
Першого поета. При його допомогою ╕мператор став на б╕к папи Миколи V в боротьб╕ з Базельською собором; за цю послугу
П╕кколом╕н╕ був наданий ╓пископсько╖ кафедри в Тр╕╓ст╕. Серед його досягнень ╓ р╕шення В╕денського конкордату оголосити постанови Базельського собору
нед╕йсними ╕ в╕д╕брати у н╕мецько╖ церкви досягнут╕ свободи. У 40 рок╕в прийняв
священницький сан ╕ вступив на службу до папи ╢вгена IV, який призначив його ╓пископом С╕╓ни,
а пот╕м — кардиналом.
- Понтиф╕кат
- У 1458 п╕сля бурхливого конклаву в╕н був обраний Папою. Сво╓ папське ╕м'я в╕н знайшов
у Верг╕л╕я (Ене╖да, I, 378): Sum pius Aeneas (Я Еней, благочестивий). Будучи гуман╕стом, П╕й
II п╕дтримував розвиток культурного життя при папському двор╕. Сам в╕н пост╕йно
ц╕кавився класичною л╕тературою, проводячи ноч╕, як в╕н сам про це говорив, за
читанням латинських поет╕в або за написанням власного щоденника. В╕н залишив
п╕сля себе ╓дину в╕дому нам папську автоб╕ограф╕ю, яка звалася Коментар╕. ╥╖ рукопис збер╕га╓ться у
Ватиканськ╕й б╕бл╕отец╕ ╕ дос╕ не дочекалася повного, не ур╕заного церковною
цензурою видання первинного тексту. За час╕в П╕я II розширився римський
ун╕верситет, що називався Сап╕╓нца. Свою р╕дне село в╕н перебудував
в ╕деальне ренесансне м╕сто. П╕й II виношував фантастичн╕ плани навернення до
християнства турецького султана. В╕н робив також зусилля спрямован╕ на
орган╕зац╕ю великого хрестового походу з метою зв╕льнення в╕д турк╕в
Константинополя. 14 серпня 1464 папа стояв б╕ля в╕кна, марно оч╕куючи появи
союзницького флоту, який в╕н мав нам╕р особисто доправити до Босфору. Коли його спов╕стили про те, що жоден корабель не
прибуде, папа помер напевно в╕д жалю.
- ╤нформац╕я з сайту http://uk.wikipedia.org
|
