Фото П╕я X
 
Статуя П╕й X,
Собор Святого Петра, Ватикан.
 
Святий П╕й X (св╕тське ╕м'я — Джузеппе Мельк╕оре Сарто; 2 червня 1835 — 20 серпня 1914) — папа римський у 1903–1914 роках.
З 1858 року — священик, з 1884 — ╓пископ, з 1893 — кардинал ╕ патр╕арх Венец╕╖. Скасував право трьох католицьких держав (Австр╕╖, ╤спан╕╖ та Франц╕╖) в╕дхиляти небажан╕ кандидатури п╕д час вибор╕в папи, що ╕снувало з час╕в середньов╕ччя. Був противником модерн╕стських зм╕н у католицьк╕й церкв╕, опубл╕кував енцикл╕ку (письмове звернення Папи до вс╕х католик╕в) проти модерн╕зму Pascendi. П╕й Х виступав проти в╕докремлення церкви в╕д держави, 1906 року звернувся з енцикл╕кою проти прийняття такого закону у Франц╕╖. П╕й Х призначив першого ╓пископа Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ Церкви у США (1907, фактично 1913; С. Ортинський) та в Канад╕ з ос╕дком у В╕нн╕пегу (1912, ╓пископ Н. Будка). П╕дтримував д╕яльн╕сть митрополита А. Шептицького.
Священик, ╓пископ Манту╖, патр╕арх Венец╕╖ та кардинал
Джузеппе Мельк╕оре Сарто народився 2 червня 1835 року в Р╕╓зе, поблизу Трев╕зо. Був сином поштаря та швачки. Навчався у католицьких сем╕нар╕ях у Трев╕зо й Паду╖. 1858 року прийняв сан священика та служив у Венец╕╖. 1875 року був призначений ректором сем╕нар╕╖ в Трев╕зо. 1884 року став ╓пископом Манту╖. 1893 року папа Лев XIII вручив йому кардинальську шапку й того ж року призначив його на пост патр╕арха Венец╕╖.
Папа П╕й X
П╕сля смерт╕ Льва XIII переб╕г конклаву було порушено через втручання арх╕╓пископа Крак╕вського кардинала Яна Пузини, який в╕д ╕мен╕ австр╕йського ╕мператора наклав вето на кандидатуру Рамполли, який набрав п╕д час голосування 31 голос (П╕й X — 5 голос╕в). Виборщики висловили сво╓ невдоволення, але п╕дкорились вол╕ ╕мператора. 4 серпня 1903 року 50 голосами папою було обрано патр╕арха Венец╕╖, м╕ста, де вплив Австр╕╖ був досить значним. З╕йшовши на трон Святого Петра, П╕й Х призначив кардинала Мерр╕ дель Валя Державним секретарем Ватикану. В╕н значно переважав новообраного папу за пол╕тичним досв╕дом та вм╕нням ор╕╓нтуватись у переплетеннях дипломатичних в╕дносин. Мерр╕ дель Валь зважав на впливов╕сть ╕ дотримувався консервативних тенденц╕й.
Противник модерн╕зму
В галуз╕ соц╕альних в╕дносин ╕ церковно╖ дисципл╕ни папа був прихильником твердо╖ руки. Коли п╕сля прийняття французьким парламентом «Закону про в╕докремлення церкви в╕д держави» (9 грудня 1905) загострились в╕дносини апостольсько╖ столиц╕ з Франц╕╓ю, Мерр╕ дель Валь схилив П╕я Х зайняти непримиренну позиц╕ю, нав╕ть ц╕ною значного зб╕дн╕ння французького духовенства. ╤ншою проблемою, що привернула увагу П╕я Х та його сп╕вроб╕тник╕в, була нова ф╕лософсько-рел╕г╕йна теч╕я, що мала назву модерн╕зму та проголошувала необх╕дн╕сть оновлення католицько╖ ╕деолог╕╖ та п╕длаштування ╖╖ зм╕сту й мови до мислення людини XX стол╕ття. Про реформу замислювався вже Лев XIII, але його програма була зосереджена на в╕дродженн╕ традиц╕╖ середньов╕чно╖ схоластично╖ ф╕лософ╕╖.
Модерн╕сти шукали натхнення в сучасн╕й ф╕лософ╕╖. П╕й Х не в╕дхилився в╕д програми свого попередника й 8 вересня 1907 року урочисто засудив модерн╕ст╕в. Почалось ╕нсп╕роване Ватиканом суворе утиснення модерн╕ст╕в: у ╓рес╕ п╕дозрювався кожен представник духовенства, який хоч ╓диним словом висловив свою симпат╕ю в╕дносно модерн╕зму. За ╕н╕ц╕ативою папи була створена спец╕альна орган╕зац╕я, що займалась збиранням ╕нформац╕╖ та донос╕в, на п╕дстав╕ яких церковна ╕нкв╕зиц╕я карала п╕дозрюваних у «нов╕й ╓рес╕». Смерть П╕я Х та початок Першо╖ св╕тово╖ в╕йни послабили це повернення до середньов╕чних метод╕в ╕нкв╕зиц╕╖, проте боротьба ватиканських заклад╕в з╕ спробами осучаснення думки та структури католицизму тривала до II Ватиканського собору (1962–1965). П╕й XII 1951 року зв╕в П╕я Х в ранг блаженних, а 1954 проголосив його святим.
╤м'я П╕я X, який активно боровся проти модерн╕зму, ма╓ опозиц╕йне до Ватикану Священицьке братство святого П╕я Х, засноване арх╕╓пископом Марселем Лефевром та яке не визна╓ зм╕н у богослуж╕нн╕, ухвалених II Ватиканським собором; з 1988 воно перебува╓ поза молитовним сп╕лкуванням з Ватиканом.
Однак 21 с╕чня 2009 року було скасовано в╕длучення ╓пископ╕в Бернара Фелле, Бернара Т╕ссь╓ де Маллере, Р╕чарда В╕льямсона й Альфонсо де Галаррети
П╕й X у побут╕
Поводився папа демократично. Сво╖х гостей люб'язно усаджував до кр╕сел. Перебравшись до Ватикану, П╕й X ан╕ск╕льки не зм╕нив сво╖х пров╕нц╕йних звичок. Як ╕ до того, в╕н продовжував користуватись дешевим годинником-цибулиною, писати звичайною канцелярською ручкою, причому чистив перо манжетами сво╓╖ б╕лосн╕жно╖ сутани, в╕д чого вони завжди були вимазан╕ чорнилом.
П╕й X ув╕йшов до ╕стор╕╖ як перший папа, який побачив к╕ноф╕льм. То була короткометражна стр╕чка про реконструкц╕ю дзв╕ниц╕ Святого Марка у Венец╕╖. Ф╕льм дуже сподобався пап╕, в╕н передивлявся його безл╕ч раз╕в, вгадував у кадрах друз╕в та знайомих, вказував на них пальцем, голосно вигукував ╖хн╕ ╕мена, см╕явся, одним словом, повною м╕рою насолоджувався видовищем.
Енцикл╕ки та булли
Poloniae populum («Польський народ») — грудень 1905
Pascendi Dominici Gregis — 8 вересня 1907 року
Sapiente concillo (про скорочення конгрегац╕й кур╕╖ з 37 до 19)
╤нформац╕я з сайту http://uk.wikipedia.org
Використання   матер╕ал╕в сайту допуска╓ться т╕льки з ссилкою на сайт.  Стор╕нку поновлено 11 листопада 2013 року
Сайт створено 10 кв╕тня 2006 року. Василь Стеценко Шпола, Укра╖на 2006-2013