Будинок у Вадов╕це,
де жив Кароль Войтила
 
Кра╖ни, як╕ в╕дв╕дав Папа ╤оанн Павло II
 
╤ван Павло II (площа св. Петра, Рим, 1985)
 
Мемор╕альна дошка з нагоди 2-╖ р╕чниц╕
в╕дв╕дин ╤ваном Павлом II
Митрополичо╖ Базил╕ки у Львов╕,
25 червня 2001 року
 
Прощання з ╤ваном Павлом ╤╤
 
Пам'ятник ╤вану Павлу ╤╤ перед
центральним входом костелу святого
Варфолом╕я в Дрогобич╕
 
Блаженний ╤оанн Павло ╤╤ (лат. Ioannes Paulus PP. II, пол. Jan Pawel II, ╕тал. Giovanni Paolo II; мирське ╕м'я: Кароль Юзеф Войтила, пол. Karol Józef Wojtyla) (* 18 травня 1920, Вадов╕це, Польща — 2 кв╕тня 2005, Ватикан) — Блаженний Католицько╖ Церкви, 264-й Папа Римський, (1978-2005) перший в ╕стор╕╖ Папа-слов'янин, 6-й суверенний голова м╕ста-держави Ватикан, римо-католицький польський ╓пископ, ╓пископ-пом╕чник Кракова, а п╕зн╕ше арх╕╓пископ-митрополит Крак╕вський ╕ кавалер Ордену Б╕лого Орла.
Поетпол╕глот, також актор, драматургпедагог. Ф╕лософ ╕стор╕╖, феноменолог, м╕стик й представник християнського персонал╕зму.
Б╕ограф╕я
Дитинство
Кароль Юзеф Войтила народився у м╕стечку Вадов╕це б╕ля Кракова у родин╕ поручника польсько╖ арм╕╖ та вчительки. В╕н прекрасно навчався у школ╕. Коли Каролю виповнилося 8 рок╕в, померла його мати, а у 12 в╕н втратив старшого брата.
У дитинств╕ Кароль найб╕льше полюбляв футбол, лещата (лиж╕), м╕сцев╕ кремов╕ т╕стечка (пол. kremówki) та театр. Мр╕ючи стати профес╕йним актором, Кароль у 14 л╕т спробував себе у шк╕льному драматичному гуртку, ще в юност╕ написав п'╓су «Король-Дух». Очолював шк╕льне Мар╕йське товариство. У 14 рок╕в зд╕йснив свою першу прощу до головно╖ святин╕ Польщ╕ в м╕ст╕ Ченстохова.
У 1938 роц╕ Кароль прийняв Тайну Миропомазання ╕ здобув свою середню осв╕ту.
Юн╕сть
1938 року Кароль вступа╓ на ф╕лософський факультет Я╜еллонського ун╕верситету ╕ разом з батьком пере╖здить до Кракова. Водночас продовжу╓ акторську д╕яльн╕сть в експериментальн╕й драматичн╕й труп╕ «Студ╕я 38». Цього ж навчального року ста╓ членом студентського товариства Пресвято╖ ╢вхарист╕╖ та Милосердя.
Коли у 1939 роц╕ розпочалася Друга св╕това в╕йна, Кароль Войтила, студент II курсу, змушений був залишити навчання. В╕н виступа╓ у п╕дп╕льному театр╕ й уника╓ ув'язнення та депортац╕╖ лише завдяки прац╕ y кам'яному кар'╓р╕.
Юнак регулярно в╕дв╕дував ╕гри футбольного клубу «Краков╕я» п╕д час навчання у Я╜еллонському ун╕верситет╕, а у 1950-х ╕ 60-х роках ходив на матч╕ вже отримавши сан ╓пископа. П╕зн╕ше, у часи свого понтиф╕кату Папа прийняв делегац╕ю клубу на ауд╕╓нц╕╖ у Ватикан╕.
Приготування до священства
У 19401941 рр. працював на х╕м╕чному завод╕ «Сольвей». 1941 року помира╓ батько Кароля. Тод╕ ж Кароль ста╓ студентом п╕дп╕льно╖ духовно╖ сем╕нар╕╖, де розпочина╓ та╓мне приготування до священства. Його праця у «Сольве╖» та богословськ╕ студ╕╖ тривали до нещасного випадку на початку 1944 року, коли в╕н, збитий машиною, м╕сяць пробув у л╕карн╕.
П╕д час 3-го року навчання на богословському факультет╕ в╕н прийма╓ постриг ╕ вступа╓ до школи кантор╕в, ста╓ в╕це-прем'╓ром «Братньо╖ допомоги» (цю посаду об╕ймав до кв╕тня 1946 р.). 13 жовтня 1946 року кардинал Сапега висвятив К.Войтилу в сан п╕ддиякона, а через тиждень — диякона. У листопад╕ той же ╕╓рарх висвятив його на священика Римо-Католицько╖ Церкви.
Початок служ╕ння
1946 року, майже в╕дразу п╕сля рукоположення на священика, в╕н залиша╓ Польщу ╕ вдосконалю╓ сво╖ знання на ф╕лософському факультет╕ Дом╕н╕канського Папського м╕жнародного коледжу Ан╜ел╕кум у Рим╕.[3] У 1947 роц╕ — здобува╓ л╕ценц╕ат з богослов'я, навча╓ться в ун╕верситетах Фр╕бура (Швейцар╕я) та Лувена (Бельг╕я). У 1948 роц╕ завершу╓ працю над докторатом ╕ поверта╓ться до Польщ╕, де викону╓ функц╕╖ в╕кар╕я парох╕╖ села Негов╕це, а пот╕м в одн╕й ╕з м╕ських парох╕й Кракова.
1949 року Кароль Войтила у Краков╕ почина╓ працювати з ун╕верситетською молоддю та медиками у парох╕╖ святого Флор╕ана, а у 1950-му готу╓ сво╖ перш╕ публ╕кац╕╖. 1951 року бере двор╕чну в╕дпустку, щоб п╕дготуватися до ун╕верситетських виклад╕в.
У 1953 роц╕ Войтила отриму╓ ступ╕нь доктора морального богослов'я на теолог╕чному факультет╕ Я╜еллонського ун╕верситету, п╕сля чого виклада╓ в ун╕верситет╕ сусп╕льну етику. Незабаром комун╕стична влада закрива╓ богословський факультет, ╕ навчання доводиться перенести до Крак╕всько╖ сем╕нар╕╖. Тод╕ ж Войтил╕ пропонують викладати в Любл╕нському Католицькому Ун╕верситет╕, де наприк╕нц╕ 1956 року в╕н очолив кафедру етики.
╢пископ, арх╕╓пископ ╕ кардинал
У липн╕ 1958 року за призначенням Папи П╕я XII в╕н ста╓ в╕карним ╓пископом Кракова, а з вересня — ╓пископом.
У жовтн╕ 1962 року в╕н бере участь у робот╕ 1-╖ сес╕╖ Другого Ватиканського Собору як один ╕з його наймолодших учасник╕в. У с╕чн╕ 1964 року п╕д час закриття 2-╖ сес╕╖ його призначають арх╕╓пископом, митрополитом Крак╕вським. П╕сля завершення 3-╖ сес╕╖ Собору та впродовж приготування до 4-╖ (завершально╖) сес╕╖ новий арх╕╓пископ працю╓ над документом Schema XIII, Gaudium et Spes (Про Церкву в сучасному св╕т╕). П╕д час роботи сес╕╖ польськ╕ ╓пископи опубл╕кували св╕й лист до н╕мецьких ╓пископ╕в про примирення з╕ словами: «Пробача╓мо ╕ просимо пробачення».
Одним ╕з перших крок╕в арх╕╓пископ Войтила було р╕шення перенести ╕кону Божо╖ Матер╕ з Ченстохови до сво╓╖ ╓парх╕╖, де протягом року вона виставлялася для поклон╕ння у 120 параф╕ях за незм╕нно╖ присутности арх╕╓пископа, якого 26 червня 1967 р. п╕днесли до г╕дност╕ кардинала.
Кардинал Войтила активно подорожу╓: в╕дв╕ду╓ польськ╕ сп╕льноти р╕зних кра╖н, з╕брання, ╓вхарист╕йн╕ конгреси, пом╕сн╕ синоди; чита╓ лекц╕╖, виголошу╓ промови на наукових з╕браннях; бере участь у робот╕ правлячих синод╕в, як╕ в╕дтепер в╕дбуваються у Рим╕ щоп'ять рок╕в з метою розвитку ╕ впровадження декрет╕в Другого Ватиканського Собору. Небагато кардинал╕в набули ст╕льки м╕жнародного досв╕ду за такий короткий пром╕жок часу.
16 жовтня 1978 року (п╕сля смерт╕ папи Павла VI ╕ короткого правл╕ння папи ╤вана Павла ╤) кардинала Кароля Юзефа Войтилу обрано 264-им Папою Римським п╕д ╕менем ╤вана Павла ╤╤.
Початок Понтиф╕кату
Вперше з 1523 року (понтиф╕кат Адр╕ана VI) на Апостольський престол п╕днявся не ╕тал╕╓ць, а ╕ноземець. Особливе значення обранню Войтили надавав той факт, що новий понтиф╕к походив ╕з соц╕ал╕стично╖ кра╖ни.
58-л╕тн╕й Папа, який був у прекрасн╕й ф╕зичн╕й форм╕, одразу ж зарекомендував себе як глава Церкви, сповнений св╕жих ╕дей ╕ нових задум╕в. Незабаром стало очевидним, що в╕н по╓дну╓ традиц╕йний рел╕г╕йний консерватизм з безпрецедентними р╕шеннями та вчинками.
Коли Кароля Войтилу обрали Папою, Церква перебувала у дуже важкому стан╕. У XX стол╕тт╕ в╕дбулися величезн╕ зм╕ни на сусп╕льному, пол╕тичному, економ╕чному ╕ технолог╕чному р╕внях. Ус╕ вони зачепили ╕ Церкву. Папа ╤ван XXIII, скликаючи II Ватиканський Собор, спод╕вався «осучаснити» Церкву, але цей процес виявився дуже складним ╕ пов╕льним.
На початку 1960-х рок╕в з'явилося багато нових тенденц╕й, що розвинулися впродовж 1970-х: використання та зловживання засобами масово╖ ╕нформац╕╖, матер╕ал╕зм ╕ споживацтво, сексуальна революц╕я та рухи проти приросту населення, проникнення комун╕зму в пол╕тичн╕ ╕ сусп╕льн╕ структури та утвердження секуляризму як пан╕вно╖ ╕деолог╕╖ розвиненого св╕ту.
╤ван Павло II, будучи Арх╕╓пископом Кракова, переконався на власному досв╕д╕ у складност╕ вт╕лення в життя постанов II Ватиканського Собору.
Тому його понтиф╕кат був позначений двома визначальними рисами: велика к╕льк╕сть опубл╕кованих праць та пост╕йн╕ подорож╕, протягом яких Свят╕ший Отець в╕дв╕дав ╕з пастирським в╕зитом майже ус╕ кра╖ни, де ╓ католики.
╤ван Павло II та його кур╕я написали ст╕льки праць, як╕ за к╕льк╕стю ╕ як╕стю дор╕внюють працям таких великих богослов╕в, як Святий Тома Акв╕нський. Самих лише енцикл╕к ╤ван Павло II видав 14. До найв╕дом╕ших належать: Redemptor hominis (1979), Dives in misericordia (1980), Laborem exercens (1981), Slavorum apostoli (1985), Dominum et vivificantem (1986), Sollicitudo rei socialis (1987).
Замах на Папу
Активна д╕яльн╕сть ╤вана Павла II не вс╕м була до вподоби. 13 травня 1981 року член турецького ультранац╕онал╕стичного угруповання Мехмет Ал╕ А╜джа на площ╕ Святого Петра стр╕ляв у Папу, важко поранивши його. Проте куля пройшла в к╕лькох м╕л╕метрах в╕д житт╓во важливих орган╕в.
╤сну╓ багато св╕дчень того, що за А╜джею стояли болгарськ╕ спецслужби, що були ф╕л╕╓ю КДБ СРСР, керованого КПРС. П╕сля виходу ╕з тюрми А╜джа зробив заяву, що напише мемуари про свою д╕яльн╕сть.
Пад╕ння Радянсько╖ ╕мпер╕╖
Обрання Папою людини з комун╕стично╖ держави сприяло прискоренню процес╕в розпаду Радянсько╖ ╕мпер╕╖, визволення кра╖н Сх╕дно╖ та Центрально╖ ╢вропи ╕ повернення рел╕г╕йно╖ свободи на вс╕й пострадянськ╕й територ╕╖.
Уже п╕сля трьох м╕сяц╕в обрання ╤ван Павло II приймав у себе з в╕зитом м╕н╕стра закордонних справ Радянського Союзу А.Громика. Ця зустр╕ч започаткувала низку контакт╕в, як╕ врешт╕ допровадили до зустр╕ч╕ з Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, що в╕дбулася у Ватикан╕ 1 грудня 1989 року. Це була перша в ╕стор╕╖ зустр╕ч глави Ватикану з найвищим комун╕стичним достойником.
Екумен╕чн╕ в╕дносини
Папа з╕ Сходу був особливо добре п╕дготований до д╕алогу з ╕╓рархами ╕нших Церков. Дипломатичн╕ контакти, пост╕йн╕ звертання в посланнях, Апостольськ╕ листи ╕ дружн╕ жести сприяли нов╕й дов╕р╕ та т╕сним контактам, яких не знали вже стол╕ттями.
Константинопольський Патр╕арх Димитр╕й в╕дв╕дав Рим у грудн╕ 1987 року, а 1988 року делегац╕я Ватикану в╕дв╕дала Москву, де взяла участь у святкуванн╕ Тисячол╕ття Хрещення Ки╖всько╖ Руси.
У травн╕ 1995 року опубл╕ковано Апостольський лист про Сх╕дн╕ Церкви «Св╕тло Сходу», ╕ того ж м╕сяця вийшла енцикл╕ка «Щоб ус╕ були одно». У червн╕ Рим в╕дв╕дав наступник Димитр╕я, Константинопольський Патр╕арх Варфолом╕й I, тод╕ ж п╕дписано сп╕льну заяву. Через п╕втора року Католикос В╕рмен╕╖ ╫аре╜╕н також прибув до Риму для п╕дписання сп╕льно╖ заяви. П╕сля цих зустр╕чей з'ясувалося, що не ╕сну╓ доктрини, яка б розд╕ляла Сх╕д ╕ Зах╕д.
╤ван Павло II доклав чимало зусиль, щоби покращити в╕дносини ╕з Протестантськими Церквами. Делегац╕╖ лютеран побували в Рим╕. 1981 року англ╕канський Арх╕╓пископ Кентербер╕ Роберт Рунс╕ в╕дв╕дав Папу, а в 1989 роц╕ п╕дписано сп╕льну заяву. Його наступник Джордж Кер╕ обрав той же шлях, завдяки чому було п╕дписано наступну сп╕льну заяву.
У кв╕тн╕ 1986 року було налагоджено зв'язки з нехристиянськими рел╕г╕ями. В╕дв╕давши ╓врейську громаду в Рим╕, ╤ван Павло II став першим сучасним Папою, який молився в синагоз╕.
Спокута гр╕х╕в церкви
Папа ╤ван Павло ╤╤ — перший понтиф╕к, який ум╕в вибачатися. П╕драхували, що усього з моменту обрання Папою ╤оанн Павло II вибачався з р╕зних причин приблизно 100 раз╕в.
Найперше вибачився перед ╕тал╕йцями за погане волод╕ння ╖хньою мовою. Перед китайцями вибачався за допущен╕ католицькою церквою помилки час╕в колон╕ал╕зму. Вибачався перед ╕нд╕анцями та африканцями. Перед юдеями за антисем╕тизм церкви.
У 1992 роц╕ публ╕чно вибачався перед пок╕йним не одне стол╕ття Гал╕лео Гал╕ле╓м, оголосив р╕шення ╕нкв╕зиц╕╖ помилковим ╕ реаб╕л╕тував вченого, повернувши йому «право бути законним сином церкви». Пот╕м були реаб╕л╕тован╕ Джордано Бруно, Савонарола, Ян ГусМарт╕н Лютер.
У зверненн╕ до ж╕нок щиро каявся у сп╕вучаст╕ церкви у ╖х пригн╕ченн╕, прин╕с вибачення за несправедлив╕сть ╕ дискрим╕нац╕ю в оплат╕ прац╕, кар'╓р╕ ╕ у всьому, що стосу╓ться демократичних прав ╕ обов'язк╕в громадян. У 1995 роц╕ в╕д ╕мен╕ католицько╖ церкви попросив пробачення за зло, вчинене «братам з ╕нших конфес╕й». У Ки╓в╕ в╕дразу ж по при╖зд╕ в аеропорт визнав провину за «помилки, довершен╕ католицькою церквою у далекому ╕ недавньому минулому».
Останн╕ роки Понтиф╕кату
У червн╕ 2001 р. ╤ван Павло II в╕дв╕дав з оф╕ц╕йним в╕зитом Укра╖ну та в╕дправив меси у Ки╓в╕ та Львов╕.
26-р╕чний понтиф╕кат ╤вана Павла II став трет╕м за тривал╕стю в ╕стор╕╖ Католицько╖ Церкви п╕сля правл╕ння Святого Петра ╕ блаженного П╕я IX. За цей час понтиф╕к в╕дбув 250 пастирських по╖здок, у тому числ╕ 104 закордонн╕ подорож╕, подолавши шлях, який б╕льш н╕ж втрич╕ перевищу╓ в╕дстань в╕д Земл╕ до М╕сяця.
У ход╕ цих вояж╕в в╕н в╕дв╕дав 1022 м╕ста на вс╕х континентах ╕ пров╕в за межами Ватикану в ц╕лому понад 822 доби. Ц╕ цифри треба розглядати в контекст╕ того, що перша закордонна подорож Папи в ╕стор╕╖ церкви взагал╕ в╕дбулася т╕льки в середин╕ XX стол╕ття, ╕ зробив ╖╖ Павло VI. Незд╕йсненою мр╕╓ю ╤вана Павла II так ╕ залишилася по╖здка до Рос╕╖.
Ще один рекорд, встановлений Папою, пов'язаний з к╕льк╕стю в╕руючих ╕ паломник╕в, до яких в╕н безпосередньо звернувся за роки свого понтификата. Т╕льки у ход╕ загальних ауд╕╓нц╕й у нього побували близько 17 м╕льйон╕в людей.
Понтиф╕к незм╕нно привертав пильну увагу ЗМ╤. В середньому на р╕к у св╕т╕ виходило близько 200 книг, присвячених його персон╕. Особливий ╕нтерес був прикований до ф╕гури ╤вана Павла II в перш╕ роки його понтификата, коли в╕н п╕ддавав р╕зк╕й публ╕чн╕й критиц╕ вс╕ види тотал╕таризму ╕ особливо часто — комун╕зм.
2 кв╕тня 2005 р. ╤ван Павло II помер в╕д септичного шоку та серцево-судинного колапсу. Про це говориться у св╕доцтв╕ про смерть, п╕дписан╕й доктором Ренато Буццонетт╕, главою Дирекц╕╖ охорони здоров'я та г╕г╕╓ни Держави Ватикан.
Папа Римський ╤ван Павло ╤╤ п╕шов у засв╕ти за 7 хвилин до веч╕рньо╖ молитви, яка за ватиканським порядком денним припада╓ на 22.45. Перебуваючи у св╕домост╕, в╕н, як стверджують люди з його найближчого оточення, зробив спробу зробити прощальний жест у б╕к площ╕ Святого Петра, де чатували десятки тисяч в╕рних.
╤ван Павло II ╓ автором понад 120 ф╕лософських ╕ богословських роб╕т, 5 книг, остання з яких, «Пам'ять ╕ ╕дентичн╕сть», вийшла у св╕т напередодн╕ його останньо╖ госп╕тал╕зац╕╖ 23 лютого 2005 року. Але головним папським «бестселером» стала книга «Переступити пор╕г над╕╖» (1995), видана майже в 20 м╕льйонах прим╕рник╕в. Кр╕м того, ╤ван Павло II ╓ автором п'╓с «Золотих справ майстри», «Брат нашого Бога», «Фатальна зв╕стка», поем ╕ в╕рш╕в.
╤ван Павло II добре волод╕в 6 мовами, хоча сво╖ звернення до в╕рних проголошував ╕ багатьма ╕ншими.
Похорон
Прощання з папою римським ╤ваном Павлом II ╕ його похорон стали наймасов╕шою церемон╕альною под╕╓ю в ╕стор╕╖ людства. 300 тисяч ос╕б були присутн╕ на траурн╕й л╕тург╕╖, 4 млн паломник╕в проводили нам╕сника Святого Петра з життя земного в життя в╕чне (з них б╕льше м╕льйона склали поляки); понад м╕льярд в╕руючих, що належать до р╕зних християнських конфес╕й ╕ як╕ спов╕дують р╕зн╕ рел╕г╕╖, молилися за упок╕й його душ╕; 2 млрд глядач╕в стежили за церемон╕╓ю у прямому еф╕р╕.
На похорон понтиф╕ка з'╖халися понад 100 глав держав та уряд╕в — 11 монарх╕в, 70 президент╕в ╕ прем'╓р-м╕н╕стр╕в, к╕лька кер╕вник╕в м╕жнародних орган╕зац╕й, у тому числ╕ Генеральний секретар ООН Коф╕ Аннан. ╤ ще близько двох тисяч член╕в р╕зних делегац╕й — всього з 176 кра╖н. Укра╖ну представляв президент В╕ктор Ющенко.
Церемон╕я похорону папи ╤вана Павла II, що в╕дбулася 8 кв╕тня 2005 у Ватиканському Собор╕ Святого Петра, була заснована на л╕тург╕йних текстах ╕ положеннях апостольсько╖ конституц╕╖, затверджено╖ ╤ваном Павлом II у 1996 роц╕.
У н╕ч на 8 кв╕тня було припинено доступ в╕руючих у собор Святого Петра, ╕ т╕ло ╤вана Павла II пом╕стили в кипарисову труну (за переказами, з цього дерева був виготовлений хрест, на якому розп'яли ╤суса Христа) — перша з трьох належних понтиф╕ку при похованн╕ трун (дв╕ ╕нш╕ — цинкова й соснова). Перед закриттям в╕ка труни особу ╤вана Павла II було накрито спец╕альним шматком б╕лого шовку. За традиц╕╓ю в труну поклали шк╕ряний м╕шечок з монетами, випущеними за роки понтиф╕кату ╤вана Павла II, ╕ металевий пенал з суво╓м, що м╕стить житт╓пис ╤вана Павла II.
П╕сля молитви труну перенесли на паперть перед фасадом собору Святого Петра, де о 10 годин╕ ранку кардинали в╕дслужили заупок╕йну месу. Траурну службу в╕в Йозеф Ратцингер, декан Колег╕╖ кардинал╕в, префект Кон╜регац╕╖ доктрини в╕ри. Л╕тург╕я йшла на латин╕, однак окрем╕ м╕сця читалися ╕спанською, англ╕йською, французькою, а також на суах╕л╕, польською, н╕мецькою та португальською мовами. Сх╕дн╕ патр╕архи в╕дсп╕вували папу по-грецьки. Серед них також був присутн╕й голова Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ Церкви кардинал Любомир Гузар.
По зак╕нченн╕ церемон╕╖ прощання т╕ло ╤вана Павла II було перенесено в грот базил╕ки (собору) святого Петра. ╤ван Павло II похований поруч з мощами святого апостола Петра, у польськ╕й капел╕ (каплиц╕) Матер╕ Божо╖ Ченстоховсько╖, свято╖ покровительки Польщ╕, неподал╕к в╕д каплиц╕ творц╕в слов'янського алфав╕ту святих Кирила ╕ Мефод╕я, у перш╕й могил╕ папи ╤вана XXIII, прах якого у зв'язку з його канон╕зац╕╓ю в 2000 роц╕ був перенесений з крипти собору Святого Петра в сам собор. Капела Матер╕ Божо╖ Ченстоховсько╖ в 1982 роц╕ за наполяганням ╤вана Павла II була в╕дреставрована, прикрашена ╕коною Свято╖ Д╕ви Мар╕╖ та зображеннями польських святих.
Вшанування пам'ят╕
Беатиф╕кац╕йний процес
П╕д час похорону ╤вана Павла II чимало учасник╕в скандували: «Santo subito!» (з ╕тал╕йсько╖: «Святий негайно!»), а також тримали транспаранти з ц╕╓ю ж фразою. Невдовз╕ п╕сля похорону, 13 травня 2005 р., його наступник Бенедикт XVI дозволив достроково розпочати беатиф╕кац╕йний процес ╤вана Павла II, надаючи диспензу в╕д церковного закону, який велить розпочинати цей процес принаймн╕ через п'ять рок╕в п╕сля смерт╕ особи, яка ╓ кандидатом до беатиф╕кац╕╖. Формально процес розпочався 28 червня 2005 р., коли були приведен╕ до присяги члени беатиф╕кац╕йного трибуналу. Постулятором процесу став польський священик Славомир Одер.
23 березня 2007 р. д╕╓цез╕альний беатиф╕кац╕йний трибунал Римсько╖ д╕╓цез╕╖, який займався першою фазою процесу, досл╕джуючи життя, чесноти, а також загальну думку в╕рних про свят╕сть життя ╤вана Павла II та про ласки ╕ чуда, як╕ можна випросити за його заступництвом, ствердив факт чудесного зц╕лення в╕д хвороби Парк╕нсона французько╖ монахин╕, ╕м'я яко╖ на той час не пов╕домлялося.
2 кв╕тня 2007 р. в╕дбулося оф╕ц╕йне закриття д╕╓цез╕ально╖ фази процесу, ╕ справа була передана до Конгрегац╕╖ в справах святих.
У червн╕ 2009 р. дев'ять радник╕в-богослов╕в Конгрегац╕╖ в справах святих висловили свою позитивну оц╕нку щодо геро╖чност╕ чеснот ╤вана Павла II. У листопад╕ того ж року позитивну думку у ц╕й справ╕ висловили також кардинали ╕ ╓пископи — члени Конгрегац╕╖ в справах святих — ╕ звернулись до Бенедикта XVI з проханням про беатиф╕кац╕ю.
19 грудня 2009 р. Бенедикт XVI п╕дписав декрет про визнання геро╖чност╕ чеснот ╤вана Павла II. П╕сля того на розгляд Конгрегац╕╖ було представлено результати медичних експертиз французько╖ монахин╕ Мар╕ С╕мон П'╓р Норман, у яко╖ неспод╕вано ╕ незрозум╕ло з медично╖ точки зору зникли симптоми хвороби Парк╕нсона п╕сля молитви з призиванням заступництва ╤вана Павла II. 21 жовтня 2010 р. медичн╕ радники Конгрегац╕╖ ствердили неможлив╕сть науково вияснити зц╕лення монахин╕. Оц╕нивши твердження медик╕в, 14 грудня 2010 р. радники-богослови Конгрегац╕╖ п╕дтвердили факт чуда внасл╕док призивання молитовного заступництва ╤вана Павла II.
11 с╕чня 2011 р. в╕дбулася чергова сес╕я кардинал╕в ╕ ╓пископ╕в, член╕в Конгрегац╕╖ у справах святих, яка видала сво╓ позитивне р╕шення, визнаючи зц╕лення монахин╕ чудом.
14 с╕чня 2011 р. папа Бенедикт XVI п╕д час ауд╕╓нц╕╖, що була присвячена кардиналов╕ Анджело Амато, префектов╕ Конгрегац╕╖ у справах святих, п╕дписав декрет про визнання чуда. Цього ж дня прес-служба Святого Престолу оголосила, що урочисте проголошення ╤вана Павла II блаженним в╕дбудеться 1 травня 2011 р. у Ватикан╕.
29 кв╕тня 2011 р. т╕ло папи ╤вана Павла II було ексгумовано ╕ розм╕щено перед головним в╕втарем собору св. Петра, а п╕сля беатиф╕кац╕╖ перепоховано в нов╕й гробниц╕. Мармурову плиту, якою була накрита колишня могила понтиф╕ка, в╕дправлять на його батьк╕вщину — до Польщ╕.
1 травня 2011 р. Папа Римський Бенедикт XVI причислив ╤вана Павла ╤╤ до лику Блаженних.
2 липня 2013 спец╕альна ком╕с╕я Ватикану визнала його святим. Передбача╓ться, що урочиста канон╕зац╕я в╕дбудеться 8 грудня цього ж року, у день Непорочного зачаття.
Укра╖нськ╕ переклади
Багато в╕рш╕в Кароля Войтили перекладено укра╖нською. В Укра╖н╕ його поез╕╖ виходили такими виданнями:
Войтила Кароль. Веслуючи в небо: Поез╕╖ / Мар╕я Г. Овд╕╓нко (вступне слово), Стан╕слав О. Шевченко (пер.з пол.), Юл╕я Л. Булаховська (передмова). — Бровари : Укра╖нська ╕дея, 2001. — 125с. — ISBN 966-7638-08-1.
Войтила Кароль. Вибран╕ поез╕╖ / Над╕я Степула (переклад), Григор╕й Штонь (передмова). — Л. : Св╕т, 2001. — 88с. — ISBN 966-603-116-7.
Войтила Кароль. Святиня=Swiatynia /K.Wojtyla: Вибран╕ поез╕╖ / В╕ктор Грабовський (упорядкування, передмова, переклад з польсько╖). — К. : Дн╕про, 2001. — 149с. : ╕л. — Укр. та пол. мовою.. — ISBN 966-578-023-9.
Ц╕кав╕ факти
Папа ╤ван Павло II зд╕йснив 104 закордонн╕ по╖здки, ╕ в╕дв╕дав ус╕ континенти. П╕д час його понтиф╕кату понад 300 м╕льйон╕в людей стало католиками.
╤нформац╕я з сайту http://uk.wikipedia.org
Використання   матер╕ал╕в сайту допуска╓ться т╕льки з ссилкою на сайт.  Стор╕нку поновлено 11 листопада 2013 року
Сайт створено 10 кв╕тня 2006 року. Василь Стеценко Шпола, Укра╖на 2006-2013