Павло І (14 грудня 1901, Афіни — 6 березня 1964, Афіни) — шостий король Греції, з династії Глюксбургів. Президент НОК Греції.
Біографія
Після закінчення військово-морського училища служив офіцером у військово-морському флоті, брав участь у Греко-турецькій війні 1919—1922. У грудні 1923, у зв'язку з перемогою республіканців на виборах, виїхав до Великобританії, у 1925, 1934, 1935 виїжджав у США.
Після реставрації монархії повернувся у листопад 1935 р. в Грецію. У квітні 1941, після вторгнення німецько-фашистських військ до Греції, втік на острів Крит, звідти через Єгипет у Великобританію. Повернувся до Греції у 1946 р. Після смерті брата — короля Георга II був проголошений 1 квітня 1947 королем.
Його спроби налагодження міжнародних відносин Греції вплинули позитивно на розвитоку економіки. Павло І був першим головою Грецької держави, хто наніс офіційний візит правителю Туреччини. Проте через спроби повернути Греції острів Кіпр відносини із Британією, до того цілком прихильною, дещо ускладнились. Зрештою 1960 року Кіпр був проголошений незалежною республікою. Незважаючи на позитивні тенденції, у Греції ширилась прихильність до республіканства, а король Павло та його дружина королева Фредеріка постійно критикувались за втручання у політику, часті закордонні поїздки та надто дороге для суспльства утримання родини монархів. Наприкінці 50-х років стан здоров'я короля критично погіршився, 1964 року він був прооперований через рак шлунка і через тиждень після операції помер.
Спадкоємці
9 січня 1938 у віці 37 років король Павло одружився з Фредерікою Ганноверською. Вони мали трьох спільних дітей:
- Софія — королева Іспанії.
- Костянтин ІІ — король Греції.
- Ірена — принцеса Греції та Данії.
Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org