ҐІБРАЛТАР

 Гібралтар (Ґібралтар) — британська заморська територія, розташована на вузькому гористому просторі на півдні Піренейського півострова; площа 6,5 км²;

Управляється губернатором, якого призначає королева Великобританії. Політичні партії: Соціалістична лейбористська Гібралтару, Лейбористська Гібралтару, Демократична за британський Гібралтар.

Геологія

Північна сторона замку на Гібралтарі

Гібралтар: вид з повітря

Гібралтарські гори, сфотографовані з боку Іспанії

Клімат

Середземноморський з помірними зимами і теплими літніми періодами

Фауна і флора

Гібралтарська скеля була оголошена природним парком в 1993 році для захисту природи Гібралтару. У Гібралтарі проростає більш ніж на 600 видів рослин. Серед них Iberis gibraltarica ендемік, який в дикому вигляді росте тільки в Гібралтарі. Дуже поширеними ж є чагарники Макі.

На території Гібралтару живе єдиний для Європи примат Макака лісовий. Макака лісовий живе у напівдикому стані й має непевне походження. У першій половині 20-го століття були повідомлення що появу Смугач Едена був бачений у водах поблизу Гібралтару.

Економічне становище

Стратегічна морська й авіаційна база, з підземним штабом і центром зв'язку військ НАТО; прикордонна зона з'єднується з іспанським портом Ла Лінеа;

Експорт: переважно торговий центр для імпорту і реекспорту товарів; населення 30 тис. (1988);

Історія

Назва «Гібралтар» походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Ґібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік. Цей термін пов'язаний із ім'ям Таріка бен Зіяда, армія якого висадилися в Ґібралтарі 29 квітня 711, розпочавши арабську експансію на Піренейський півострів. 1492 року Ґібралтар було відвойовано під час закінчення Реконкісти.

В Іспанії територію було захоплено 1704 року англійським адміралом Джорджем Руком (1650–1709), приєднано до Англії за Утрехтським договором 1713 року. Референдум 1967 показав, що люди хочуть залишитися під управлінням Британії, але Іспанія продовжує пред'являти права на цю територію й у 1969-85 закривала кордон з нею. 1989 британський уряд оголосив, що зменшить штат військового гарнізону наполовину. Вивід наземних військ почався в березні 1991, але морські і повітряні сили залишилися.

Внаслідок географічного розташування, Гібралтар — один із важливих стра­тегічних пунктів, що дозволяє контролювати вихід із Середземного моря і підходи до нього з Атлантики. Економіка Гібралтару пов'язана з обслуговуванням великого відкритого порту, британської військово-морської і військово-повітряної бази та іноземних туристів.

Населення

Основні етнічні групи, відповідно за поданням імен до списків виборців, є британці (27%), іспанці (24%, переважно з Андалузії, і близько 2% з Мінорки), генуезці та інші італійці (20%), португальці (10%), мальтійці (8%), євреї (3%). Є також (менше 1%) представники інших народів, таких як марокканці, французи, австрійці, китайці, японці, поляки та данці.

За переписом 2001 за національністю гібралтарці становили 83,22%, «Інші британці» — 9,56%, марокканці — 3,5%, іспанці — 1,19% та «Інші країни ЄС» — 1%.

Мова

Офіційна мова Гібралтару англійська, вона використовується в урядових установах і школах. Більшість місцевих жителів двомовні, і також говорять іспанською, через близькість Гібралтару до Іспанії. Однак через різноманітні поєднання етнічних груп, інші мови теж поширені. Берберською та арабською говорять марокканські громади, хінді і сіндхі говорять індійські громади, іврит є рідною мовою єврейської громади, мальтійською мовою говорять деякі сім'ї мальтійського походження.

Гібралтарці часто розмовляють Llanito (вимовляється: [?anito]). В її основі лежить іспанський діалект андалузії зі значною домішкою британської англійської і елементів з мальтійської, португальської, італійської генуезької і Haketia (ладіно). Понад 500 слів Llanito, наприклад, є генуезького та єврейського походження. Гібралтарці часто називають себе Llanitos.

Релігія

За даними перепису 2001 року, близько 78,1% католиків, Церква Англії — 7,0%, 2,9% повідомили, що не релігійні.

Політична система

Населення обирає парламент, який складається з семи осіб. Кандидат, який набирає найбільшу кількість голосів, призначається прем'єр-міністром. Його кандидатуру затверджує губернатор. Уряд складається також з міністра юстиції і міністра фінансів.

З погляду Євросоюзу, жителі Гібралтару громадяни Великої Британії, а значить і члени ЄС. З 2003 року жителі Гібралтару беруть участь у виборі Європарламенту.

Питання політичної належності

Населення міста двічі вирішувало голосуванням зовнішньо-політичний статус території:

• 10 вересня 1967 року 12 138 жителів, або 99,6% населення з правом голосу проголосували за належність до Великої Британії; проти проголосували 44 особи.
• 7 листопада 2002 населення вирішувало питання про «спільне, британо-іспанське правління». 17 900 або 98,97 відсотків проголосували «проти» іспано-британської влади, тобто «за» британське правління. «За» проголосували 187 громадян. Рівень участі в голосуванні — 88% з тих, хто має право голосу.

  Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org