-
|
- Івайло (Лахана, Кордокувас, Брдоква — в перекладі капуста
або кисла капуста) — болгарський народний герой. У 1278-1279
короткочасно правив Болгарією. Івайло походив з незнатного роду і
виступав своєрідним болгарський чоловічим аналогом Жанни д'Арк.Його ім'я
було дуже популярним і збирало тисячі селян.
- Особа
- Щодо ідентифікації особи Івайла серед істориків немає єдиної точки
зору. Вперше царя Івайла з Івайлом Брдоквою ідентифікував чеський учений
Кароль Іречек спираючись на цей текст
- «
|
- В Імя Отця і Сина і святого Духа. Я раб божий Костянтин четець,
наречений Войсіл граматик написав цю книгу як пресвитер Георгій,
наречений піп Радослав в місті Свирліг в дні царя Івайла і при єпископі
Ніша Никодимі в рік 6787 (1278-1279) індикту 7.
|
- »
|
- З візантійських авторів Івайла згадують Гергій Пахімер та Никифор Григора.
- Болгарія перед повстанням Івайла
- У 1270-х роках Болгарія знаходилась в катастрофічному становищі Постійні татарські набіги розоряли країну, цар Костянтин I Асень виявився не здатним захистити ні свою державу, ні підданих від цієї загрози.
- Правителі областей проявляли сепаратиські ідеї. У 1273 управитель
Відіна руський князь Яків Святослав проголосив себе царем Болгарії.
Однак згодом він був отруєний.Боротьба за владу захлеснула болгарський
політикум.
- Візантія також проявляла інтерес до Болгарії. Константинополь часто
підкупляв татар для нападів на Болгарію. З 1273 року татарські напади
стали щорічними перетворючи північно-східні області в пустелю.
- Початок повстання
- Судячи по розповідях візантійських авторів, Івайло походив з
пастушачого роду, жив скромно і бідно, пас свиней за невелику плату,
харчувався ж лише хлібом
і овочами, за що і отримав свої прізвиська. Всі ці небагаті відомості
супроводяться у візантійських хроніках уїдливими коментарями. Візантійці
писали про «варварську природу» і « жорстокість» Івайла, для них він — «людина негідна».
- Івайло почав набирати популярність серед людей, після того, як він
почав розповідати своїм односельцям про сни і бачення, які провіщали
йому великі справи і скинення гніту над народом з боку болярства і навал
загонів татар. Чутки щодо Івайлa швидко поширилися і стали популярними
серед простих людей, а біля Івайла почали збиратися сподвижники.
- У 1277 році незадоволення царем вилилась в селянське повстання під керівництвом Івайлa. Країну постійно розоряли грабежи монгольських загонів і в декількох битвах повсталим удалося розбити загони монголів,
що додало керівникові повстання популярності у всіх прошарках
суспільства. За короткий строк Івайло встиг зробити те, що ніяк не
могли урядові війська. Послані царем для придушення заколоту
війська або розбігаються до зустрічі з противником, або переходять на
сторону Івайла. В кінці того ж року Костянтин особисто очолив армію,
відбулася битва, в якій царські війська були розбиті і сам цар Костянтин
загинув. У результаті практично вся країна окрім столиці (вдовою
Костянтина , що контролювалася, — Марією Палеолог, регентшею малолітнього царя Михайла ІІ Асена опинилась в руках повстанців.
- Правління
- У тому ж році Візантія вирішила скористатися смутою в Болгарії, посадивши на трон свого ставленика Івана Асена III, сина Міцо Асена. Нова загроза зближувала колишніх противників, в результаті домовленості, в 1278 році
повсталі входять в столицю, Івайло одружується на вдові Костянтина,
ставши співправителем з її сином Михайлом. Івайлу довелося продовжувати
війну на два фронти — проти візантійців і монголів. Підбурювані
Візантією монголи напали і новий цар зібравши війська зумів в декількох
битвах відкинути їх Дунай.
Тим часом на півдні почався масований наступ візантійців широким
фронтом. Після декількох місяців битв Івайло остаточно розбив
візантійців і зупинив візантійську загрозу. Але боляри, ненавидячи і
зневажаючи «селянського царя», в той же час боялися його, ховаючи свій
страх під улесливими посмішками. Івайло приймав цю гру, боячись
відкритої ворожнечі.
- Проте потім на півночі Івайло знову був вимушений сражатся з
монголами, що виявилися набагато сильнішим противником, ніж візантійці і
під їх натиском він був вимушений відступити за стіни міста Доростол. Оборона обложеного Доростола продовжувалася три місяці. У Тирново
поширилися чутки про загибель Івайла в обложеному місті, серед боляр
виникає змова, у результаті якого Іван III за підтримки візантійських
військ, без бою входить в столицю. Марія і її син Михайло були узяті під
варту та відправлені у Візантію.
- Втрата влади. Загибель
- Після прориву облоги Доростола, Івайло знов отримав свободу дій і
зібравши прибічниківв напав на візантійців. Візантія вислала армію для
допомоги Івану III, в міста Девня 17 липня 1279 ріку
між військами Івайла і візантійською армією відбулася битва, в якій
греки були розбиті, не зважаючи на чисельну перевагу. Потім Івайло
розбив другу армію послану Візантією і дізнавшись про ці поразки
союзників Іван III біжить з Тирново і боляри обирають царем знатного
вельможу Георгія Тертера, який був одружений з сестрою Івана Асена ІІ.
- Проте постійні битви, хоча і переможні не пройшли дарма для Івайла .
Його військо сильно порідшала, особливо якщо враховувати, що
візантійські армії у декілька разів перевищували кількістю його власну.
При новому повороті подій в Тирново, розгубивши союзників, Івайло у
результаті втік в Золоту Орду.
Там він за одним столом сидів із заклятим ворогом царем Іваном Асенем
III, який прийшов також просити допомоги повернути йому болгарський
престол. Історики пишуть, що Ногай скрізь водив з водив з собою
екс-царів і хвалився, що у нього за столом відразу два пануючих і
законних претенденти на болгарський трон. За ханським столом випадково
чи навмисне Івайло був убитий в 1280 році.
- У 1294 році в Фракії з'явився Лже-Івайло. Ім'я Івайло знов зібрало велику кількість людей, але доля і дії Лже-Івайло невідомі.
- Посмертна слава
- Івайло вважається однією з найвидатніших особистостей в історії
болгарського Середньовіччя. Ім'я Івайло приймали деякі вожді селянських
повстань в Болгарії за часів турецького іга.
- Особі Івайла присвячено декілька літературних творів. Видатний болгарський письменник Іван Вазов написав про «народного царя» історичну драму — «Івайло». Також Івайло став головним героєм однойменного романа Стояна Загорчинова.
- Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org
|