|
- ╤ван Александр (╤оанн-Александр, болг. Иван Александър) (? — 17 лютого 1371) — болгарський цар у 1331–1371
роках. Син деспота Срацим╕ра й Кераци Петр╕ци, сестри
болгарського царя Михайла Шишмана. Первинно ╤ван Александр був
деспотом Ловеча. 1331
року зведений на болгарський престол, повернув усе втрачене болгарами п╕сля
смерт╕ царя Михайла Шишмана у грек╕в та захопив Фрак╕ю до Ф╕л╕пополя включно.
- Правл╕ння
- Болгар╕я за ╤вана Александра стр╕мко оговтувалась в╕д ╕ноземного вторгнення
та громадянсько╖ в╕йни. Наступний пер╕од був Золотою Добою для середньов╕чно╖
болгарсько╖ культури. Незважаючи на Чорну смерть та ╕ноземн╕ вторгнення, що в╕дновились у
наступн╕ роки, б╕льша частина царства ╤вана Александра насолоджувалась миром й
в╕дносним процв╕танням упродовж чотирьох десятир╕ч; ╕ церкви, й монастир╕ були
забезпечен╕ у безпрецедентному масштаб╕. Однак, нав╕ть за час╕в розкв╕ту на
початку 1340-их ╤ван Александр виявив ознаки слабкост╕ й нер╕шучост╕, а його
пол╕тика характеризувалась спробами пошуку компром╕с╕в. У старости в╕н б╕льше
був неспроможним в╕дбиватись в╕д ворог╕в та проявляти ефективний контроль над
ус╕м його царством, це також зробило св╕й внесок до послаблення царсько╖ влади
в Болгар╕╖, розд╕лило кра╖ну м╕ж його двома синами (╤ван Срацим╕р та ╤ван Шишман) в╕д р╕зних матер╕в.
- З середини XIV стол╕ття Болгар╕я стала жертвою прагнень
угорського короля Людов╕ка I Анжуйського. Король Угорщини захопив Молдав╕ю 1352 року. Пот╕м, 1365 угорц╕ окупували В╕д╕нське княз╕вство та взяли у полон правителя
цього княз╕вства ╤вана Срацим╕ра та його родину. Тим часом болгари та
в╕зант╕йц╕ з╕ткнулись знову 1364 року, й коли ╕мператор ╤оанн V Палеолог повернувся з по╖здки Заходом,
болгари в╕дмовили йому у проход╕ через ╖хн╓ царство, що мало непри╓мн╕
насл╕дки, оск╕льки В╕зант╕йський союзник, граф Савой╖ Амадей VI, захопив к╕лька болгарських
морських м╕ст, окр╕м Варни.
╤ван Александр був змушений п╕ти на перемовини.
- У громадянськ╕й в╕йн╕ м╕ж Кантакузином та Палеологами займав сторону то першого, то останн╕х, проте
завжди зазнавав поразки в╕д турок, союзник╕в Кантакуз╕на. 1364 року турки в╕дняли
у Болгар╕╖ Ф╕л╕пополь та вс╕ прилегл╕ територ╕╖, ╕ змусили
╤вана Александра до принизливого миру: в╕н мав видати за султана Мурада свою дочку, Фамар, ╕ визнати верховну владу султана.
Невдовз╕ п╕сля цього 17 лютого 1371 року цар помер.
- На собор╕ за ╤вана Александра були засуджен╕ варламова та ак╕ндимова ╓рес╕,
до яких при╓днались адам╕тськ╕ й скопницьк╕ в╕рування. Сл╕дом за цим в Болгар╕╖
з'явилось адам╕тство у б╕льш певн╕й форм╕, але його було припинено
мирним чином пропов╕ддю святого сам╕тника Феодос╕я.
- ╢ресь жид╕вствуючих, яка в╕дкидала причастя, церкви, ╕кони
та священство, спиралась, видимо, на другу дружину ╤вана
Александра, ╓врейку,
яка прийняла православ'я п╕д ╕менем Феодори. 1359 року ╤ван
Александр знову скликав собор, особливо представницький, п╕сля чого була
придушена ╕ ця ╓ресь. Разом ╕з тим, за вироком царя й собору, ╓вре╖в було
позбавлено права бути «властителями» в Болгар╕╖.
- За участ╕ царя було засновано низку монастир╕в ╕ церков (наприклад, К╕л╕фаревський монастир, Драгалевський монастир). ╤ван Александр
надавав покровительство монастирю преподобного Григор╕я Сина╖та в Парор╕╖.
- ╤нформац╕я з сайту http://uk.wikipedia.org
|
