Христоф Амбергер. Портрет Карла V.

Бл. 1532, Берлінська картинна галерея

Карл V, Імператор Священної

Римської імперії і король Іспанії

Карл I Габсбург (ісп. Carlos I (V), лат. Carolus V, нід. Karel V, нім. Karl V., фр. Charles V; 24 лютого 1500, Гент, Фландрія — 21 вересня 1558, Юсте, Естремадура) — король Німеччини (римський король) з 28 червня 1519 по 1520 роки, імператор Священної Римської імперії з 1520 року (коронований 24 лютого 1530 року в Болоньї папою римським Климентом VII), король Іспанії (Кастилії й Арагону) з 23 січня 1516 року (під ім’ям Карла I). Найкрупніший державний діяч Європи першої половини XVI століття, що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу. ^{[1] [2]} Карл V — остання людина, яку будь-коли було формально проголошено римським імператором, він же — остання людина, яка відсвяткувала в Римі тріумф.

Ранні роки

Карл був сином герцога Бургундського Філіпа та іспанської інфанти Хуани. Він народився у володіннях батька, в місті Генті. Батько, який успадкував кастильську корону від тещі, проводив багато часу в іспанських володіннях. Карл залишався жити в Нідерландах. Невдовзі Філіп помер, а Хуана збожеволіла. Карл до 17 років жив під покровительством тітки, Маргарити Австрійської, правительки Нідерландів. До самої смерті він підтримував з нею ніжні стосунки.

Землі Карла V

Завдяки схрещенню династичних ліній Карл отримав у спадок величезні території в Західній, Південній та Центральній Європі, що донині ніколи не об’єднувались:

від батька, Філіпа: Брабант, Голландія, Зеландія, Бургундія, Франш-Конте та інші.

від матері, Хуани Безумної: Кастилія, Леон, Гранада, Канари, Сеута й Вест-Індія

від діда по матері Фердинанда II Арагонського: Арагон, Ломбардія, Балеарські острови, Сардинія, Сицилія, Неаполь, Морея й Руссильйон

від діда по батькові Максиміліана I: корона Імператора Священної Римської імперії, Австрія, Штирія, Угорщина, Богемія, Моравія, Сілезія, Передня Австрія, Тіроль, Істрія та інші.

приєднані ним землі: Туніс, Люксембург, Артуа, Шароле, П'яченца, Нова Гранада, Нова Іспанія, Перу, Філіппіни й низку інших земель.

Молодість і перші титули

Бургундський герцог

У віці 15 років (1515) Карл за наполяганням бургундських штатів прийняв на себе звання герцога Бургундського в Нідерландах.

Король Іспанії

Фактично Іспанія вперше об’єдналась саме підрукою Карла. Поколінням раніше вона була розділена на території, що належали двом правителям Ізабеллі (королівство Кастилія) й Фердинанду II (королівство Арагон). Шлюб цих двох монархів Іспанію не об’єднав, кожна частина зберегла самостійність, й кожен правитель управляв нею незалежно, але фундамент майбутнього об’єднання було закладено. Ізабелла Кастильська померла 1504 року. По її смерті Кастилія не відійшла до чоловіка, а перейшла до дочки — Хуани Безумної, матері Карла. Оскільки Хуана була недієздатною, за неї правив чоловік Філіп, а після смерті Філіпа — батько, Фердинанд II в якості регента.

Фердинанд помер 1516 року. Карл успадкував від діда і його арагонські володіння, й опіку над кастильськими територіями (Хуана Безумна була все ще живою. Вона помре в монастирі лише на три роки раніше за Карла). Тим не менше, Карл не став проголошувати себе регентом Кастилії, а віддав перевагу всій повноті влади. 14 березня 1516 він проголосив себе королем Кастилії й Арагону.

Спроба поставити країну перед фактом призвела до бунту (так зване повстання Комунерос в Кастилії, 1520—1522). Зібрання кастильських кортесів у Вальядоліді нагадало йому, що у матері, ув’язненої в монастирі, більше прав, ніж у сина. В решті решт, Карл досягнув згоди у перемовинах з кортесами. Хуана формально залишалась королевою Кастилії.

Титулування

Де-факто Карл був першим правителем єдиної Іспанії у 1516—1556 роках, хоча титул «король Іспанії» першим став носити лише його син Філіп II. Сам Карл офіційно був королем Арагону (як Карл I, ісп. Carlos I, 1516—1556), а в Кастилії був регентом своєї матері Хуани Божевільної, оголошеної недієздатною після смерті батька Карла ерцгерцога Філіпа (1516—1555) й потім один рік королем (1555—1556).

Він сам йменував себе складно: «Обраний імператор християнського світу і римський, прісно Август, а також католицький король Німеччини, Іспаній й усіх королівств, що належать до наших Кастильської та Арагонської корон, а також Балеарських островів, Канарських островів та Індій, Антиподів Нового Світу, суші в Морі-Океані, Проток Антарктичного Полюсу й багатьох інших островів як крайнього Сходу, так і Заходу, та інше; ерцгерцог Австрії, герцог Бургундії, Брабанту, Лімбургу, Люксембургу, Гельдерну та інше; граф Фландрії, Артуа й Бургундії, пфальцграф Геннегау, Голландії, Зеландії, Намюру, Руссильйону, Серданьї, Зютфену, маркграф Ористанії й Готцианії, государ Каталонії й багатьох інших королівств у Європі, а також в Азії й Африці господар та інше».

Обрання імператора, реформи

28 червня 1519 року колегія німецьких курфюрстів у Франкфурті одностайно обрала імператором Священної Римської імперії Карла V. 23 жовтня 1520 року Карл коронований в Аахені.

В період правління Карла V було складено карний кодекс, що внаслідок отримав назву Constitutio Criminalis Carolina (C.C.C.; нім. Peinliche Gerichtsordnung Karl’s V — P.G.O.).

Constitutio Criminalis Carolina — один з найповніших кодексів карного законодавства XVI століття. Був ухвалений 1532 року. Являє собою процесуальний кодекс, 77 з 219 його статей присвячені матеріальному карному праву. За своїм змістом Кароліна займає середину між римським і німецьким правом. Кодекс відрізнявся особливою жорсткістю заходів покарання. Діяв до кінця XVIII століття.

Війни Карла

З Францією

Зосередження величезних територій в руках Карла остерігалась Франція. Їх протистояння вилилось у боротьбу за вплив в Італії. Початок протистоянню поклала Франція, що висунула 1522 року династичні претензії на Мілан і Неаполь. Претензії було підкріплено військами. У 1524 році імператорські війська перешйли через Альпи, вторглись до Провансу та взяли в облогу Марсель. У 1525 році при Павії (на південь від Мілана) зійшлись дві 30-тисячні армії. Карл розбив французьку армію й навіть взяв у полон французького короля Франциска I. Карл змусив полоненого короля підписати Мадридську угоду (14 січня 1526), за якою визнавались претензії Карла на Італію, а також його права феодального сюзерена на Артуа і Фландрію. В заручниках лишались два сина Франциска. Однак, лишень королю вдалось отримати свободу, він оголосив угоду недійсною й 22 травня 1526 року заснував проти Карла Коньякську лігу (увійшли Флоренція, Мілан, Венеція, папа й Англія). нову конфлікт відбувався в Італії. Після перемог Карла імператорська армія розікрала Рим в травні 1527 року. В 1528 році Карл уклав мир з королем Англії Генріхом VIII, а в 1529 році — з папою Климентом VII. За Камбрійською мирною угодою (травень 1529 року) сума викупу за двох французьких принців призначалась у розмірі 2 млн золотих екю, з яких 1,2 млн слід було виплатити негайно.

З Османською імперією

В образі захисника християнства (за що Карла прозвали «Божим прапороносцем») він воював з Туреччиною. Наприкінці 1529 турки взяли в облогу Відень, вже маючи за собою підкорену Угорщину. Проте зима змусила їх відступити. У 1532 році також ні з чим турки пішли з-під фортеці Кесег в західній Угорщині. Використовуючи перерву у війні, Карл 1535 року відправляє флот до берегів Тунісу. Флот Карла взяв місто й звільнив тисячі повернених у рабство християн. Тут було зведено фортецю й залишено іспанський гарнізон. Однак ця перемога була знецінена результатом битви під Превезом (Епір) у 1538 році, коли християнам протистояв знову відбудований султаном Сулейманом турецький флот. Тепер турки знову контролювали рух суден Середземним морем (до битви під Лепанто у 1571 році).

1541 року Карл намагався за допомогою флоту взяти Алжир, але кораблі розкидало морем несподіваною бурею. Користуючись турецько-персидським конфліктом, у 1545 році з Османською імперією підписано перемир’я, а потім і мир (1547) терміном на п’ять років. Габсбургам довелось навіть виплачувати Сулейману дань, оскільки він постійно загрожував володінням Карла в Іспанії та Італії, а також в Австрії.

В Німеччині

Намагаючись відновити релігійну єдність своєї імперії (Мартін Лютер висловлював свої ідеї ще 1517 року), Карл активно втручався у внутрішні справи німецьких правителів. Ознаками розпаду держави були так звана Лицарська війна 1522—1523 років, коли союз лютеранських аристократів напав на землі, що належали трірському архієпископу і курфюрсту, та Селянська війна 1524—1525 років. Карл воював з лютеранською Шмалькальденською лігою. 24 квітня 1547 року (через рік після смерті Лютера) під Мюльбергом (на Ельбі) війська Карла, якими командував герцог Альба, здобули крупну перемогу.

Зречення та повернення до Іспанії

Розчарувавшись в ідеї будівництва всеєвропейської імперії, після укладення Аугсбурзького релігійного миру Карл 25 жовтня 1555 року відмовився від Нідерландів на користь сина Філіпа. 16 січня 1556 року він, також на користь Філіпа, склав із себе іспанську корону, в тому числі віддав володіння Іспанії в Італії й Новому Світі. Хоча Карл виявляв бажання відмовитись від імператорської влади ще 1556 року, курфюрсти прийняли його зречення й обрали імператором Фердинанда лише в лютому 1558 року. Колишній імператор подався до монастиря.

Карл V у мистецтві

В літературі

Карл П’ятий, під ім’ям Дона Карло (Don Carlos), є одним з головних персонажів п’єси Ернані (Hernani) Віктора Гюго.

Цитати

«Я спілкуюсь латиною з Богом, французькою з жінками та німецькою зі своїм конем»

«Кров винограду підходить мені набагато менше, ніж дочка ячменю»

«Треба бути хазяїном себе, щоб бути хазяїном світу»

«Французька — державна мова, єдина придатна для великих справ»

Шлюб та діти

У 1526 році Карл одружився з Ізабеллою Португальською. Вона доводилась йому двоюрідною сестрою (їх матері Хуана й Марія були сестрами). Це був один з перших інбридингових шлюбів в династії, що в решті решт привів рід іспанських Габсбургів до краху й виродження.

Їхні діти:

Філіп II (король Іспанії)

Марія Іспанська — дружина імператора Максиміліана II

Хуана Австрійська

У віці 36 років Ізабелла померла. Карл більше не одружувався. Але мав багатьох коханок, дві з яких народили йому дітей:

 : від Іоханни Марії ван дер Гейнст:

Маргарита Пармська — правителька Нідерландів.

 : від Барбари Бломберг:

Хуан Австрійський

Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org