- Австралійський Союз
- Commonwealth of Australia
-
- Австралі?йський Сою?з або Австралія (англ. Commonwealth
of Australia) — держава у Південній півкулі Землі на Австралійському
материку і острові Тасманія. До складу країни входять також
багато невеликих островів, серед яких Норфолк і Лорд-Хау в Тихому
океані, Кокосові острови в Індійському та інші.
- Площа країни становить — 7 686 850 км², населення складає
— 18,97 млн. осіб (2001). Столиця — місто Канберра. Австралійський
Союз за площею території посідає 6-е місце серед країн світу,
має багаті, але ще не цілком досліджені природні ресурси.Зміст
[сховати]
- Назва
- Офіційна назва — Австралія (Australia). Згідно з рішенням
уряду від січня 1976 року за межами країни країна називається
просто Австралія а уряд — австралійським, в межах країни — Австралійський
Союз і уряд Союзу.
- Назва країни походить з латинської Terra Australis, що означає
«південна земля».
- Державний устрій
- Австралійський Союз входить до складу Британської Співдружності
Націй. Конституція Австралійського Союзу набула чинності з 1
січня 1901. Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних
одиниць, до яких належать — столиця Канберра і Північна Територія.
Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові,
до складу якого входять король (королева) Великої Британії,
що його (її) представляє призначений ним (нею) генерал-губернатор,
і дві палати: палата представників, що обирається пропорційно
до загальної кількості населення штату на 3 роки, і сенат, куди
обирається по 10 сенаторів від кожного штату строком на 6 років.
Виконавча влада належить генерал-губернатору і кабінету (уряду).
Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти
і губернаторів. Австралійський Союз є федерацією. Місцевими
справами відають органи самоврядування — виборні ради. Ці ради
перебувають під наглядом урядових органів.
- Адміністративний устрій
- Федерація у складі 6 штатів і 2 територій.
- Новий Південний Уельс
- Південна Австралія
- Північна Територія
- Вікторія
- Тасманія
- Австралійська столична територія
- Західна Австралія
- Квінсленд
- Сучасні вищі посадові особи
- Глава держави — королева Єлизавета II з 1952, представлена
генерал-губернатором Квентін Брайс, яка була призначена на цю
посаду 5 вересня 2008 після виходу на пенсію Майкла Джеффері.
Вона стала першою в історії жінкою, призначеною на цю посаду.
Прем'єр-міністр — Кевін Радд з 2007.
- Географія
- Пустелі: Велика Піщана, пустеля Гібсона, Велика пустеля
Вікторія, пустеля Сімпсона;
- Великий бар’єрний риф (найбільший кораловий риф у світі,
простягнувся на 2000 км від східного узбережжя).
- Східна частина Австралії займає Великий Вододільний хребет
і Австралійські Альпи;
- річки: Дарлінг, Лічлан, Муррумбріджи і Мурей;
- острови: Нова Гвінея і Тасманія; Австралійська Антарктична
територія.
- Природа
- Австралія — найменший, плоский та сухий материк (40 % в
тропіках, одна третина — пустеля, дві третини — прикордонна
зона).
- Середня частина А. — низовина з западиною, де розташоване
о. Ейр. Західна частина — плоскогір'я (400—500 м) з окремими
хребтами та столовими горами. Вздовж північно-східного узбережжя
Австралії розташовується Великий Бар'єрний риф. Східну частину
Австралії займає великий водороздільний хребет (найвища точка
Австралії — гора Костюшко, 2230 м). Більша частина Австралії
лежить у тропіках, північ — у субекваторіальних широтах, південний
захід — в субтропіках. Найбільші ріки — Муррей та Дарлінг.
- Див. Австралія (континент), Тасманія, Геологія Австралії,
Гідрогеологія Австралії, Сейсмічність Австралії.
- Населення
- Статистика
- 1959 — 10000000 (наближено)
- 1990 — 16650000 (наближено)
- 2001 — 18972350 (перепис)
- 2003 — 20180878 (наближено)
- Мови: англійська і мови аборигенів.
- Опис
- Населення Австралійського Союзу складається з нащадків переселенців
в основному з Англії та інших країн Європи, які створили основу
англо-австралійської нації, і аборигенів, яких до оселення європейців
в Австралії було близько 300 тис. осіб. В результаті жорстокої
експлуатації і переслідувань чисельність їх зменшилась до 40—50
тис. осіб. (1959). Корінне населення о-ва Тасманія — тасманійці
— ще в 19 сторіччі було повністю винищене колонізаторами. Імміграція
почалася в 1-й і набрала розмаху в 2-й пол. 19 сторіччя. За
період між першою і другою світовими війнами приплив іммігрантів
становив 17 тис. чол. на рік. В Австралійського Союзу близько
30 тис. українців (1959), які в основному живуть в містах Сіднеї,
Мельбурні і Аделаїді. Працюють переважно як некваліфіковані
робітники в промисловості. Населення розміщене нерівномірно.
Пересічна густота—1,3 чол. на км2, в штаті Вікторія— 11,3 чол.,
а в Північній Території—0,01 чол. Основна маса населення зосереджена
на пд.-сх. узбережжі. Величезна територія центральних і північних
районів Австралійського Союзу майже не заселена. Більша частина
населення Австралійського Союзу—наймані промислові робітники,
середні і дрібні фермери. Частина сільського населення — це
наймити-сезонники, так звані «ширери» (стригачі
овець). Із загальної кількості самодіяльного населення (3702
тис. чол., 1954) в промисловості і будівництві зайнято 40,5
%, у сільському господарстві, лісовому господарстві, рибальстві—13,5
%, транспорті та зв'язку—9,2 %, у невиробничих галузях господарства
— 36,8 %.
- Великі міста
- У містах — 79 % населення. Найбільші міста (населення в
тис. чол., 1957): Сідней—1975, Мельбурн—1677, Брісбен— 543,
Аделаїда—529, Перт—376.
- Міграція
- У 1956 до Австралійського Союзу в'їхало 247,4 тис. чол.,
виїхало 153,5 тис.
- Віросповідання
- За релігією більшість населення в Австралійського Союзу,—
християни: в 1954 до англіканської церкви належало 3409 тис.
чол., до католицької — 2062 тис., до пресвітеріанської—869 тис.,
методистів — 978 тис. та інших.
- Історія
- Першими з європейців побували в Австралії голландські мореплавці
(1606). Для вивчення нового континенту Англія організувала ряд
експедицій (У. Демитера, 1688, та Дж. Кука, 1770). Потреба англійської
буржуазії в нових ринках, а також втрата північно-американських
колоній змусили англійський уряд звернути увагу на Австралію.
У 1788 її було оголошено англійською територією і розпочато
посилене заселення Австралії засланцями. Адміністрація колонії
та військові, чини захоплювали кращі землі Південно-Східної
Австралії, а тубільці, що за рівнем свого розвитку не могли
бути використані як об'єкт експлуатації, витіснялись у пустелі
і фізично винищувались. На початку 19 сторіччя процес вивчення
і освоєння Австралії пожвавився. Відкриття величезних пасовиськ
і розвиток вівчарства викликали приплив англійського капіталу.
Землі роздавались переважно тим, хто мав значний капітал, тобто
насаджувалось велике землеволодіння. Розвиток вівчарства та
відкриття золотих родовищ 1851 викликали велику потребу в робочій
силі і пожвавили імміграцію до Австралії. Якщо 1851 в Австралії
було 438 тис. чол., то 1861 вже 1168 тис. В 1-й половині 19
ст. Австралія поставляла на світовий ринок лише вовну і шкіру.
З появою рефрижераторного транспорту в 2-й половині 19 ст. Австралія
почала вивозити багато м'яса і масла, що стимулювало розвиток
тваринництва.
- У кінці 19 сторіччі поселенці австралійських колоній висунули
вимогу про утворення з окремих частин, які користувались автономією,
єдиної федерації. Англія підтримала цю ідею, сподіваючись використати
її в своїх імперіалістичних інтересах в районі Тихого океану.
1 січня 1901 набрав чинності акт англійського парламенту про
створення Австралійського Союзу. Федерація у складі 6 штатів,
колишніх колоній, дістала статус домініону. Був створений федеральний
уряд на чолі з генерал-губернатором. Австралійськоий Союз стає
партнером Англії по експлуатації колоній. 1906 колонією Австралійського
Союзу стала південно-східна частина Нової Гвінеї, а після першої
світової війни Австралійський Союз одержує від Ліги націй мандат
на управління колишньою німецькою колонією в північно-східній
частині Нової Гвінеї. Робітничий рух зародився в Австралійського
Союзу у 2-й половині 19 ст. В 90-х рр. виникла лейбористська
партія, яка користувалась значним впливом і 1904 сформувала
уряд. 1911—12, на противагу поміркованим лейбористам, створюються
революційні робітничі організації. Одним з їх організаторів
був Артем (Сергєєв Ф. А.). 1920 була заснована Компартія Австралії.
Великі робітничі страйки відбулись 1919—21, 1927, а також в
роки світової економічної кризи 1929—33. Під час другої світової
війни Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції
держав. Австралійський союз отримав автономію від Великобританії
у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах в 1942. Уряд Австралійського
Союзу виступив у ролі активного союзника Англії і США в їх діях
в Азії. Війська Австралійського Союзу взяли участь у війні в
Малайї, в американській корейській війні (1950—53). 1951 Австралійський
Союз разом з Новою Зеландією уклав договір з США про взаємну
допомогу (АНЗЮС), а 1954 став учасником СЕАТО.
- Уряд Австралійського Союзу згодився на випробування англійської
атомної і водневої зброї на території країни.
- Австралійський Союз володів колонією Папуа (південно-східна
частина острова Нова Гвінея), управляв підопічною територією
Нова Гвінея (північно-східна частина острова Нова Гвінея, архіпелаг
Бісмарка, північна частина групи Соломонових островів) та, за
угодою з Великобританією і Новою Зеландією, островом Науру.
- У 1967 аборигенам були надані всі громадянські права. Після
перемоги на виборах в 1993 прем'єр-міністр Пауль Кітінг підтвердив
своє бажання бачити Австралію республікою до 2000 року. В 1999
на референдумі не була підтримана ідея переходу від конституційної
монархії до республіки.
- Партії
- Ліберальна партія (до 1944 — Об'єднана партія Австралії,
утворена 1931).
- Національна партія. Слід зауважити, що Національна та Ліберальна
партії постійно є політичними партнерами, і їх об'єднання часто
називають словом «Коаліція», незалежно від того,
чи має ця коаліція владу, чи перебуває в опозиції.
- Лейбористська (Трудова) партія утворилася 1891 як партія
робітничої аристократії. Зараз правляча (з 2007). Лідер — Кевін
Радд.
- Комуністична партія Австралії (утворена 1920). У 1971 р.
посварилася з КПРС, що призвело до розколу та створення нової
«справді марксистсько-ленінської» партії, яка дістала
назву Соціалістична партія Австралії.
- Профспілковий рух
- Профспілки в Австралійському Союзі виникли у 50-х рр. 19
сторіччя. 1956 налічували близько 1700 тис. членів. Більшість
профспілок (з загальної кількості 370) входить до об'єднань:
Австралійської ради профспілок (заснована 1927, входить до Міжнар.
конфедерації вільних профспілок) та Австрал. робітничого союзу,
очолюваного реформістами.
- Преса
- В Австралійському Союзі виходить понад 60 великих газет
та інші періодичних видань. Важливіші газети: «Геральд»
{"The Herald"); «Сідні морнінг геральд»
(«The Sydney Morning Herald»), «Деилі телеграф»
(«Daily Telegrahp»), «Сан» («The
Sun»), «Дейлі міррор» «Daily Mirror»).
Компартія видає газети «Трібюн» («Tribune»)
і «Гардіан» («Guardian») та журнал «Комюніст
рев'ю» («Communist review»). Найбільше газетне
агентство «Острейліан Ассошіейтед Пресс» («Australian
Associated Press») тісно зв'язане з англійським агентством
Рейтер.
- Економіка
- Австралійський Союз — індустріально-аграрна країна з високим
рівнем розвитку капіталізму. Великі концерни, тісно зв'язані
з монополіями США і Англії, майже повністю контролюють економіку.
- Промисловість
- Промисловість розміщена дуже нерівномірно: більша її частина
зосереджена на Пд. Сх. країни.
- Основу енергетичного балансу Австралійського Союзу становить
кам'яне і буре вугілля. У 1958 видобуто кам'яного вугілля 20,7
млн. т (штати Новий Пд. Уельс, Квінсленд), бурого—близько 11
млн. т (районн м. Мельбурна).
- Вироблено 20 млрд. квт-г електроенергії, з них 4/5 на теплоелектростанціях.
- Потужність нафтопереробних з-дів 8,6 млн. т нафти (1957).
- Розвинута гірнича промисловість У 1957 видобуток (за вмістом
металу)- заліз. руди—2,5 млн. т (Пд. Австралія, район Айрон-Ноб
та ін.), свинцевої руди—318 тис. т, цинкової—249 тис. т (Новий
Південний Уельс, район Брокен-Хілл); розробляються родовища
золота (Західна Австралія), урану (Квінсленд). У невеликих розмірах
видобуваються молібден, вольфрам, марганець, кобальт. Австралійський
Союз займає 1-е місце в світі по виробництву цирконію і рутилу.
- Чорна металургія працює на місцевій сировині. У 1958 виплавлено
чавуну 2280 тис. т. сталі—3208. Найважливіші центри чорної металургії—Порт-Кембл,
Ньюкасл і Літгоу в Новому Південному Уельсі. В кольоровій металургії
виділяється виробництво цинку—116,6 тис. т (основний центр Рісдон),
свинцю—254,4 тис. т (Порт-Пірі, 2-е місце серед капіталістичних
країн). Працюють мідеплавильний завод, алюмінійовий комбінат.
Значного розвитку набули деякі галузі машинобудування—автобудування
(головним чином з частин, що імпортуються з США і Англії), суднобудування
(Сідней, Мельбурн, Уаялла, Брісбен), с.-г. машинобудування (міста
Пд. і Пд. Сходу), виробництво електротехничного устаткування
(Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен), різних верстатів і озброєння.
- Хімічна промисловість виробляє синтетичне пальне, сірчану
к-ту, добрива, вибухові речовини.
- В харчовій промисловості виділяються м'ясокомбінати, зосереджені
в містах штатів Квінсленд, Вікторія і Новий Пд. Уельс. Підприємства
борошномельної, маслоробної, цукрової, пивоварної промисловості,
розміщені більш рівномірно в портах і внутр.районах. У текст.
промисловості провідне місце займав виробн. вовни (шт. Вікторія
і Новий Пд. Уельс).
- Сільське господарство
- Австралійський Союз—країна великого землеволодіння. Кращі
землі захопили англійські аристократи, лендлорди і капіталісти-скватери.
У 1950 на г-ва, що мали понад 1000 га (11 % заг. кількості ферм),
припадало 89,6 % землі, а на г-ва дрібних фермерів (28 % заг.
кількості ферм) — лише 0,3 % землі. Під орними землями зайнято
трохи більше 1 % всієї площі країни. Скотарство і землеробство
(крім узбережних районів) мають екстенсивний напрям.
- Австралія є одним з найбільших в світі виробників і експортерів
зернових. Найбільше значення серед зернових культур має пшениця.
Посівна площа по пшениці в середньому коливається від 11,1 –
13,4 млн га. На її частку доводиться понад половина всіх посівних
площ. Врожайність пшениці різна по роках залежно від кліматичних
умов і складає від 0,9 до 2,1 тонн/га. Переважно це озима пшениця,
яка вельми чутлива до засух.
- В середньому валовий збір пшениці складає від 10,1 (у посушливі
роки) до 26,1 млн тонн. Експорт — від 7,5 до 18,0 млн тонн.
Імпорт — 0,1-0,3 млн. тонн. Споживання усередині країни — 5,3
- 6,5 млн тонн. Перехідні запаси складають 3,2 - 9,6 млн тонн.
- Посівна площа по ячменю складає 3,5 - 4,6 млн га. Врожайність
1,0 - 2,3 тонн/га. Виробництво коливається в рамках 3,9 - 10,4
млн тонн. Експорт — 1,9 - 6,4 млн тонн, залежно від світової
кон'юнктури. Споживання всередині країни складає 2,2 - 3,8 млн
тонн. Перехідні запаси — 0,6 - 2,7 млн тонн.
- Серед інших зернових культур виділяються кукурудза (використовується
в основному на фураж), сорго (вирощується на зерно і на фураж),
трітікале (гібрид жита і пшениці), а з олійних культур — земляний
горіх, соняшник, сафлор, рапс, канола, соя.
- Посіви пшениці зосереджено в штатах Новий Пд. Уельс, Вікторія,
Пд. Австралія і Зх. Австралія (94 % посівної пл.). Менше значення
мають посіви кукурудзи (Квіисленд). Невеликі площі зайняті посівами
рису, тютюну, бавовнику.
- Тваринництво — провідна галузь с. г.—дає бл. 2/3 вартості
с.-г. продукції. За поголів'ям овець (149,3 млн. у 1958) А.
С. посідає 1-е місце в світі. В окремі роки Австралійський Союз
дає більше 1/4 світового виробництва вовни. Концентрація вівчарства
в руках великих власників винятково висока. У 1950 1,6 % всіх
г-в концентрували у себе бл. 1/3 всього поголів'я (по 100 000
і більше овець кожне). Настриг вовни у 1958/59 — 662 тис. т.
Вівчарство зосереджене в шт. Новий Пд. Уельс (46 % поголів'я),
Вікторія (18 %). Розводиться велика рогата худоба (16,9 млн.
голів у 1958). Австралійський Союз— значний виробник м'ясо-молочних
продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока.
Найважливіші райони молочного тваринництва — пд.-сх. узбережжя,
м'ясного — Квінсленд.
- Вирощують цукрову тростину, банани, ананаси, земляний горіх
(переважно в шт. Квінсленд), цитрусові (Пд. Австралія, Вікторія,
Новий Пд. Уельс).
- Транспорт
- В здійсненні міжрайонних зв'язків провідна роль належить
залізничному транспорту. Загальна довжина залізниць —42,4 тис.
км. Майже всі залізниці державні. Найбільш забезпечені залізницями
пд.-сх. і частково пд.-зх. райони Австралійського Союзу. Автошляхів
— понад 200 тис. км, переважна більшість їх зосереджена у пд.-сх.
ч, країни. Тоннаж торг. флоту — 541 тис. т. Найгол, порти: Сідней,
Мельбурн, Аделаїда, Брісбен, Порт-Огаста, Фрімантл. Повітряний
зв'язок здійснюється літаками великих національних та іноземних
коипаній.
- Торгівля
- Експорт представлений шерстю, алмазами, глиноземом, вугіллям,
свинцем і збагаченими цинковими рудами; а також зерновими, м'ясом,
цукром, нікелем, залізною рудою. Постійними торговими партнерами
є Японія, США, Європейські країни.
- Продукти сільського господарства становлять бл. 85 % вартості
експорту. Значна стаття експорту— поліметали. В невеликій кількості
вивозяться чорні метали, устаткування. Основні статті імпорту:
нафтопродукти, транспортні засоби, верстати, текстиль, каучук
та ін. Частка Англії в імпорті Австралійського Союзу у 1957—58
становила 41,8 %, в експорті — 28,0 %. В експорті Австралійського
Союзу значна питома вага Японії, Франції, ФРН, в імпорті — США.
- Фінанси
- Грошова одиниця — австралійський долар. До 1966 року був
у вжитку австралійський фунт стерлінгів (1,25 австралійського
фунта стерлінгів дорівнювали 1 англійському фунту стерлінгів).
- Освіта
- Школи
- Система державної освіти в усіх штатах Австралійського Союзу
була створена лише в кін. 19 ст. У 1956 було 7 тис. початкових
шкіл і 471 середня школа. В держ. школах навчалося 1354 тис.
учнів, в приватних (платних), більшість яких належить релігійним,
головним чином католицьким, організаціям, — 431 тис. учнів.
- Університети
- В 10 університетах 1956 навчалось 34,5 тис. студентів.
- Бібліотеки
- Бібліотеки: публічні в Мельбурні, Сіднеї та інших.
- Музеї
- Музеї: Австралійський в Сіднеї; Національні галереї в Сіднеї,
Мельбурні, Аделаїді та інші.
- Культура
- Українська діаспора
- Медико-санітарний стан
- В 1956 було 1659 лікарень на 100 515 ліжок (10,6 ліжка на
і тис. ж.); псих, лікарень 38 на 29 840 ліжок. Лікарів було
10 100 (1 лікар на 933 ж.), зубних лікарів — 3649. Акушерок
в 1952 було 12 760, фармацевтів — 3340. Народжуваність в 1958—22,6
на 1 тис. чол., смертність—8,5 на 1 тис., дитяча смертність(1957)—21,4
на 1 тис. народжених. Найбільшу смертність дають захворювання
органів кровообігу (24,7 %) та злоякісні пухлини. Мед. службу
очолює федеральне м-во охорони здоров'я (м. Канберра). Підготовка
лікарів провадиться на мед. факультетах при 4 університетах.
Більшість лікарів займається приватною практикою.
- Література
- Література Австралійського Союзу — це література англійською
мовою (аборигени писемності не мають). В 1-й пол. 19 ст. література
Австралійського Союзу розвивалась під впливом літератури метрополії.
Національна реалістична л-ра, пройнята гуманізмом, народилась
в атмосфері суспільно-політичному піднесення 90-х рр. 19 сторіччя.
Її засновниками були Т. Коллінз, Г. Лоусон та інші. Події першої
світової війни, комуністичний переворот у Російській імперії
змінили австралійську літературу. Набрав сили соціальний роман,
в якому викривається капіталістичний визиск, звучить протест
проти фашизму, змальовується трагедія аборигенів: «Робочі
воли» (1926), «Кунарду» (1929) К.-С. Прічард;
«Доля Річарда Мегоні» (1917— 29) Г.-Х. Річардсон;
«Переправа» (1930), «Легенда про Сандерсова»
(1937) В. Палмера; «Тібурон» (1935) К. Теннант;
«Загарбники» (1934), «Спадкоємці» (1936)
Б. Пентона; «Цукровий рай» (1936) Д. Девенні; «Каприкорнія»
(1938) К. Герберта та інші. В 40—50 рр. виникав л-ра, яка відображає
життя з позицій революц. пролетаріату: трилогія найстарішої
письменниці К.-С. Прічард — «Дев'яності роки» (1946),
«Золоті милі» (1948), «Крилате насіння»
(1950), в якій узагальнюється істор. шлях австрал. народу; роман
Ф. Гарді «Влада без слави» (1950) та ін. Тема критики
суспільства і боротьби за соціальні права, національну незалежність
і мир розкрита в прозі А. Маршалла (зб. оповід. «Як тобі
там, Енді?», повість «Я навчився стрибати через
калюжі», 1956) і Дж. Моррісона (роман «Порт призначення»,
1950; зб. «Чорний вантаж» та інші оповідання, 1955),
в поезії Б. Адамсона і М. Гілмор, в п'єсах М. Бренд 50-х рр.
(«Чужі», «Під нашим небом») і Д. К'юсек
(«Тихоокеанський рай», 1958) та інших.
- Образотворче мистецтво
- Корінне населення Австралії здавна знало мистецтво гравірування,
різьблення і розпису (на Пд. і в центр. частині А. С. — геометричний
криволінійний, на Зх.—прямолінійний орнамент). Прикрашали побутові
й культові предмети, зброю, розписували фарбами тіло та обличчя.
На Пн. зустрічаються сюжетні наскельні розписи: монохромні лінійні
зображення людей (здебільшого міфологічних істот), що відзначаються
динамікою та енергією малюнка, поліхромні живописні зображення
тварин, птахів, риб, плазунів. Знайдено також дерев'яні пластичні
фігури та вирізьблені на камені рельєфні зображення. Нове мистецтво
Австралії розвивається з кінця 18 ст. під впливом англ. мистецтва.
В 19 ст. стали відомими аквареліст К. Мартене, графік-реаліст
С. Г. Гілл, живописець-пейзажист Б. Л. Бювелот і його послідовники:
Т. Робертс, А. Стрітон, Ф. МакКаббін та ін., що визначили національне
обличчя мистецтва країни. Наприкінці 19 — на початку 20 ст.
поширюються напрями, зв'язані з академізмом (Дж. Ламберт) і
модернізмом (брати Н. та Л. Ліндсі). В 30—40-х рр. 20 ст. стали
відомими талановиті місцеві художники, що засвоїли техніку зх.-європ.
живопису. Серед них Альберт Наматьїра (академік живопису), який
створив низку яскравих, пройнятих любов'ю до рідної країни пейзажів.
Він організував групу художників-аборигенів. Останнім часом
в А. С. проникають модні зх.-європ. формалістичні течії (кубізм,
сюрреалізм, абстракціонізм). Для передового, зв'язаного з життям
австралійського мистецтва 1940—50-х рр. характерна сповнена
експресії творчість У. Добелла, Н. Куніхана та ін.
- Архітектура
- Розвиток монументального будівництва в Австралійському Союзі
почався в кінці 18 ст. і перебував під впливом англ. класицизму
і неоготики (див. Готика). В 2-й пол. 19— поч. 20 ст. розгорнулась
інтенсивна забудова міст Сіднея, Мельбурна, Брісбена і Аделаїди.
Для цього періоду характерним в еклектичний напрям в архітектурі
(будинок головного поштамту в Сіднеї на вул. Мартінплейс у формах
ранньо-ренесанського палацу та інші). З 20-х рр. 20 ст. в архітектурі
Австралійського Союзу поширюються нові течії, в основному конструктивізм
(урядові будинки в Канберрі, Сіднеї, Мельбурні та інші).
|
