- Олександр Карагеоргієвич
(17.12.1888, Цетині, Чорногорія - 9.10.1934, Марсель, Франція), принц-регент
Сербії. 2-й син короля Петра I і королеви Зіркі, дочки короля Чорногорії Миколи
I. Більшу частину дитинства і юності провів у Женеві (Швейцарія). В 1899
переїхав у Петербург. З 1904 учився в Пажеському корпусі. 15.3.1909, після
зречення старшого брата Георгія, проголошений спадкоємцем сербського престолу. Під
час Балканських війн 1912-13 командував 1-й армією. З 11.6.1914 принц-регент
Сербії при своєму батьку, фактично очолив керування державою; прихильник рос.
орієнтації. З початком війни з р. 1914 - головнокомандуючий сербськими
збройними силами. Однак військове керівництво в основному здійснювалося через
Генштаб, на чолі якого стояли Р. Подорожанин і Ж. Мишич. 26-30 липня була
проведена мобілізація й 31 липня - 3 р. здійснена концентрація військ. Збройні
сили країни нараховували 256 тис. чіл. ( і біля 150 тис. чол. резервістів), що
ділилися на 1-шу (ген. П. Боєвич), 2-гу (воєвода С. Степанович), 3-тю допоміжну
(ген. П. Юригиіч-Штурм) армії й Ужицьку групу військ (ген. М. Божанович; 2-га Шумадійська
дивізія, Ужицька бригада й Лімський загін). Протягом війни займав позицію
повної відмови від яких би те не було сепаратних переговорів і війни до
переможного кінця. Проводив політикові об'єднання навколо Сербії слов'янських
земель на Балканах. Після утворення Королівства Сербів, Хорватів і Словенців з
1.12.1918 регент королівства. Після революції в Росії дотримувався франц.
орієнтації. Надав можливість проживати в Югославії великій кількості емігрантів
з Росії. Після смерті батька вступив 17.8.1921 на престол. 8.6.1922 женився на
принцесі Марії, дочки Фердинанда 1. Марне намагався встановити мир між
націоналістичними угрупованнями, після чого був змушений розпустити Скупщину,
скасувати конституцію й 6.1.1929 оголосити про встановлення королівської
диктатури. З 3.10.1929 король Югославії. Заборонив діяльність політичних
партій, заснованих на етнічних, релігійних або регіональних принципах. Увів у
дію Конституцію 3.9.1931, що оформила його диктатуру. Убитий хорватськими
націоналістами разом із франц. міністром закордонних справ Л. Барту.