- Республіка Сан-Марино,Сан-Марино
Repubblica di San Marino
- країна в центрі Італії; площа 61 кв. км;
столиця Сан-Марино; знаходиться на схилі гори Титана; глава держави й уряду: два
капітан-регенти, що обираються на період 6 місяців; політична система пряма
демократія; експорт: вино, кераміка, фарби, хімікати, будівельний камінь;
населення 23 тис. (1990); мова італійська; недавня історія: незалежність визнана
під протекторатом Італії в 1862; країна керувалася лівими
- лівоцентристськими
коаліціями в 1947-8б; комуністична і християнсько-демократична коаліція
сформована в 1986.
-
Географія Сан-Марино
-
Третя найменша країна в Європі, після Ватикану та Монако.
Розташована у середині Італії, має приблизні
географічні координати 43 46 N, 12 25 E. Гористий терен. Климат
середземнеморський, помірний-холоднуватий взимку, теплий влітку. Виходу до моря
немає.
-
Історія Сан Марино
- Сан-Марино, одна з найменших держав світу, також носить тітул найстарішої
республіки світу. За свідченням стародавніх джерел, Сан Марино було засновано в
301 році християнським каменяром Маринусом, який прийшов на цю землю, шукаючі
притулку від антіхристиянського римського імператора Діоклетіана. Маринус
заховався на горі Титано(701 м), заснував там маленьку християнську общину.
Тодішня власниця землі, Фeлiциссiмa, заповідала общині цю землю на горі після
своєї смерті. Земля спочатку мала назву «Земля Сан(святого) Марино» Перейменована пізніше в
Республіку Сан-Марино й носить цю назву і досі. Через своє недоступне
розташування та успадковувану бідність Сан-Марино змогла зберегти свою фактичну
незалежність. Первісний уряд країни був складений із самоврядної ради, відомої як «Aрeнгo»,
до складу якої входив глава кожної сім’ї. В 1243 році було засновано посаду Капітанів
Регентів(Capitani Reggenti) - спільних керівників держави. Перші державні писані закони датуються 1263 роком. Папський престол підтвердив давню незалежність
Сан Марино у 1291 році. До 1463 року республіка
складалася тількі з гори Титано. У цей час вона приєдналася до союзу проти
Сiгiзмoндo Maлaтeстa, володаря Риміні. Після перемоги над Maлaтeстою Папа
Римський Пiус II надав Сан Марино містечки Фіорентіно(Fiorentino),
Монтегіардіно(Montegiardino) та Серравалле(Serravalle). Містечко
Фаетано(Faetano) приєдналося до республикі в той же рік на своїх умовах. З того
часу територія Сан Марино не змінювалася.
- Сан Марино була окупована іноземними військами двічі за свою історію, обидва
рази на нетривалий час. У 1503 році Цезаре
Борджія (Cesare Borgia) окупував Сан Марино на декілька місяців. У 1739 році Кардинал Aльбертоні захопив республіку без
санкції Папи Клемента XII. Однак після одержання таємного листа від санмаринців
Папа підтвердив незалежність республіки. Сан Марино прийняла свою офіційну конституцію 8 жовтня 1600 року.
- У 1797 Італія була окупована
військами Наполеону.
Наполеон не тількі не захоплює Сан Марино, а ще й пропонує приєднання
навколишніх земель для утворення виходу республики до моря. Сан Марино відхиляє
таку пропозицію, відповідаючі, що бідній країні краще вдається підтримання
незалежності. Після поразки Наполеона незалежність республіки визнається і
Віденським Конгресом у 1815 році. У 1849 Сан Марино дає притулок від
ворогів прихильникові з’єднання Італії генералові Джузеппе Гарібальді, який
обіцяє не руйнувати незалежність республіки. Після об’єднання Італії 22
березня 1862 року уряди Італії та Сан
Марино підписують угоду про незалежність Сан-Марино та співдружність двох
держав. Республіка продовжує друкувати свої поштові марки, карбувати монети,
тощо. За часів першої та другої світових воєн санмаринські волонтери воювали на
боці Італії. Попри оголошений нейтралітет Сан Марино було піддано бомбардуванню
в перебігу ІІ-ї світової війни військами союзників антігітлерівської
коаліції.
- У 1944 році через країну пройшли
відступаючі війська коаліції, а потім за ними наступаючі війська союзників, які
залишалися там лише протягом кількох тижнів.
- З 1945 дo 1957 року республикою керувала спілка комуністів з
соціалістами. У 1957 році до влади прийшла Християнська Демократична Партія. У
1978-му році правління знову перейшло до
комуністів, які у 1986 році об’єдналися з
християнськими демократами для спільного правління країною. У 1988
році спілку було переобрано. Комуністична партія змінила свою назву у 1990 році на Демократичну прогресивну
партію та
керувала країною в союзі з Християнськими Демократами. У 1992 році християнські демократи, об’єднавшись із
соціалистами, управляли країною до 2000 року.
- У 2000 році, коли соціалисти відійшли від державного управління, нова
багатопартійна коаліція на чолі з християнськими демократами стала у керма
держави.
- У 1960 році жінки Сан-Марино одержали право голосу на виборах та у 1973
одержали право входу до державних установ.
- З 1988 року Сан Марино є членом Ради Європи. Повним членом ООН країна стала у 1992 році.
-
Eкoнoмiка Сан-Марино
- Tуризм приносить країні пoнад 50% ВВП. Більш ніж 3 млн. туристів відвідало
республику у 2000 році. Головними видами
промисловості є банківська справа, виробництво одягу, eлектронiки, кераміки,
винне виробництво. Основними сільськогосподарськими товарами республики
залишаються вино та сир. Іншими сільськогосподарськими товарами є виноград,
пшениця, маїс (дика кукурудза), оливки, худоба, коні, м’ясо, шкіра. Головним
натуральним ресурсом є будівельний камінь.
- Рівень життя Сан-Марино приблизно відповідає рівневі життя в найбагатших
регіонах Італії. На 2002 рік ВПП
дорівнював 935 млн.євро,
що становить 24,054 євро на душу населення. Сан-Марино має найнижчий рівень
безробіття в Європі, та зовсім немає
зовнішнього національного боргу.
|
