Микола II Романов (18 травня 1868 - 17 липня 1918) - останній російський імператор, старший син Олександра III. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь. За Миколая II Росія зазнала поразки в російсько-японській війні 1904-05. У період правління Миколая II відбулася перша російська революція 1905-07, події якої примусили уряд піти на проведення обмежених конституційних реформ. За Миколая II Російська імперія вступила в Першу світову війну.

23 жовтня 1915 Микола II зайняв пост Верховного головнокомандуючого російської армії. Невдачі на фронті, величезні втрати, розруха, голод викликали незадоволення самодержавством у всіх колах суспільства. Лютнева революція 1917 в Росії ліквідувала монархію.

2(15) березня Миколай II зрікся престолу. 8(21) березня 1918 був заарештований в Олександівському палаці (Царське Село). М. II було відправлено в Тобольськ, а згодом у Єкатиринбург (тепер Свердловськ). В ніч з 16 на 17 лютого 1918 Миколу II і члени його сім'ї були розстріляні більшовиками.

В 2000 році Микола ІІ, а також члени його сім'ї були приєднані до святих Російської Православної Церкви. З грудня 2005 року потомки царської сім'ї домагаються реабілітації розстріляної в 1918 Царської сім'ї, однак Генпрокуратура Росії відмовляється визнавати загиблих жертвами політичних репресій, вважаючи їх жертвами кримінального злочину^[1].