-
-
- Король Румунії Михай І та
- маршал Румунії І. Антонеску
-
-
-
-
-
-
|
- Міхай I Гогенцоллерн-Зигмаринген
(Mihai HohenzoIlern-Sigmaringen) (народився 25.10.1921, Синая), король Румунії.
Син Кароля II і грецької принцеси Олени. Після смерті діда - Фердинанда I - 20.7.1927
проголошений королем, при ньому утворена Регентська рада в складі його дядька принца
Миколи, патріарха Румунії Мирона Крісті й президента Верховного суду Георге Буздугана
(потім замінений Георге Саратеану). 8.6.1930 відсторонений (фактично скинутий) батьком,
що повернувся в Румунію, якого парламент проголосив королем Каролем II, М. одержав
титул великого воєводи Алба-Юлії. 6.9.1940 його батько передав йому престол, і М.
у другий раз був оголошений королем Румунії. Однак до цього часу вся повнота влади
перебувала в руках «кондукетора» Й.Антонеску,
який заявив М.: «Ви зберегли корону не тому, що це потрібно мені, а через те,
що селяни хочуть, щоб у них був король!» Починаючи з літа 1942 відносини М. й Антонеску
почали погіршуватися, доходячи часом до відвертої конфронтації. У новорічному
1943 року посланні народу запропонував «загальний мир», чим викликав черговий
конфлікт із Антонеску. Після поразки Німеччини і її союзників на
радянсько-німецькому фронті М., прагнучи зберегти монархію, почав секретні
переговори з комуністичним підпіллям. Йому було обіцяне збереження монархії в
Румунії і його на троні, а також те, що в післявоєнних розрахунках в увагу буде
прийняте тяжке становище румунської економіки. У березні 1944 на територію
Румунії вступили радянські війська. У травні 1944 М. почав підготовку до
державного перевороту. 23.8.1944 М. викликав у палац Антонеску й зажадав від його
негайного висновку перемир'я із Червоною Армією. Антонеску відмовився,
пропонуючи закріпитися на лінії Фокшани-Немолоае-Галац, і був негайно
арештований. Після цього М. покинув Бухарест (наступного дня його палац був
зруйнований німецькою авіацією) і відбув у гори Олтенії. 24 серпня було укладене
перемир'я з СРСР, а потім Румунія оголосила війну Німеччині. М. став одним із
чотирьох іноземців-кавалерів радянського ордена Перемоги. Однак США й
Великобританія погодилися на включення Румунії в радянську зону впливу, і в
Румунію як емісар СРСР прибув А.Я. Вишинський. 6.3.1945 до влади прийшло прорадянський
уряд П. Грози. М. оголосив «королівський страйк», відмовившись підписувати
декрети кабінету міністрів. 30.12 1947 Гроза зажадав від М. зречення від
престолу. За словами М., під погрозою потопити в крові монархічні демонстрації,
що проходили в ці дні в Бухаресті, він підписав зречення. 3.1.1948 М. покинув
країну, а 22.5.1948 він і члени його родини були позбавлені румунського
громадянства. 10.6.1948 одружився із принцесою Ганною де Бурбон-Пармською. Жив
у Великобританії. В 1955 переїхав у Швейцарію, одержав роботу в авіаційних
майстернях. Потім відкрив фірму по виробництву електроніки й пластмас
(незабаром вона розорилася), працював біржовим маклером. 25.12.1990 М.
зненацька прибув у Румунію, маючи на руках датський дипломатичний паспорт, але його
в країну не пустили. Тільки в березні 1992 М. разом з родиною вдалося офіційно відвідати
Румунію за запрошенням архієпископа Сучави. Наприкінці 1994 румунський уряд
заявив про згоду повернути М. румунське громадянство, якщо він офіційно
відмовиться від прав на престол, але М. не відповів. 28.2.1997 М. одержав
румунський паспорт і можливість повернутися на батьківщину. Провів у Румунії
Різдво 1997.
|