|
- КАРОЛЬ II Гогенцоллерн-Зігмаринген
(Karol Hohenzollern-Sigmaringen) (3.10.1893, Пелеш, Сіная-4.4.1953, Есторіал,
Португалія), король Румунії. Старший син короля Румунії Фердинанда І. Мав
неприборканий темперамент і страждав еротичними відхиленнями (по ряду відомостей,
був хворий приапизмом), у зв'язку із чим був замішаний у декількох скандалах, у
т.ч. і по підозрі в гомосексуалізмі. 31.8.1918 в Одесі без згоди батька
обвінчався з Іоаною Ламбріно (шлюб був визнаний недійсним, і Ламбріно вислана
із країни із призначенням їй ренти). 10.3.1921 женився на Олені, дочці короля
Греції Костянтина. (з 1928 у розлученні). В 1921 зблизився з Оленою Лупеску
(вступив з нею в шлюб 3.6.1947), що протягом наступних десятиліть була його
коханкою й користувалася при дворі величезним впливом. В 1925, відправлений у
Лондон на похорони королеви Олександри, К. відмовився повернутися в Румунію й
був позбавлений права спадкування престолу. Після смерті Фердинанда І 20.7.1927
на румунський престол вступив син К.- Махай І. В 1930 у Румунії до влади
прийшла Націонал-церенистська партія, що погодилася на повернення К. у країну. Прибувши
в Румунію, К. 8.6.1930 проголосив себе королем, фактично скинувши свого сина. Після
організованого фашистською партією «Залізна гвардія» убивства прем'єр-міністра
И. Дуки (29.12.1933) К. в 1934 розпустив її. У перші роки правління К. корупція
досягла величезних розмірів, причому величезні прибутки одержували насамперед
прихильники французької орієнтації Н. Малакса й М.Аушнит. Сам К. став
найбагатшим землевласником країни, а також співвласником 34 промислових
підприємств і декількох банків. 10.2.1938 К., підтриманий армією, призупинив
дію Конституції 1923, розпустив парламент і політичні партії, закрив опозиційні
газети й проголосив установлення «королівської диктатури». міжнародне положення,
що ускладнилося, привело до переорієнтації К. із Франції на Німеччину. В 1940
за рішенням Віденського арбітражу Румунія була змушена передати Угорщині
Північну Трансільванію, а потім по Крайовекому договорі - Південну Добруджу
Болгарії. В 1940 радянські війська вступили в Бессарабію й Північну Буковину,
приєднавши їх до СРСР. Положення К. похитнулося, і він був змушений звернутися
за підтримкою до популярного в правих колах ген. І. Антонеску, якого незадовго
до цього відправив у посилання. Умовою свого повернення Антонеску поставив
зречення К. 6.9.1940 К. передав трон Міхаю (в офіційному документі слово
«зречення» не згадане) і виїхав у Мексику. В 1943 вів переговори з радянським
послом Уманським про можливе повернення на румунський престол. Після закінчення
2-ї світової війни повернувся в Європу.
|