МОНАКО

Князівство Монако, невелика суверенна держава, анклав на півдні Франції на березі Середземного моря; площа 1,95 кв. км; столиця Монако-Вілль; рельєф: гористий, розширює територію, засипаючи прибережні води; глава держави князь Рейнер ІІІ з 1949; глава уряду Жан Оссеіль з 1986; політична система - конституційна монархія під протекторатом Франції; експорт: продукція легкої промисловості, основні статті прибутку - туризм і ігорний бізнес; населення 29 тис. (1989); мови: французька (державна), англійська, італійська; недавня історія: стало незалежною державою під протекторатом Франції в 1861. Франція наклала вето на спадкування трону, Монако ввійде до складу Франції, якщо князь умре, не залишивши спадкоємця чоловічої статі. Принц Альберт, спадкоємець князя Рейнера ІІІ, народився в 1958. Конституція 1911 була переглянута в 1959 і в істотно доповненому варіанті прийнята в 1962.

Географія Монако

Друга за розміром, після Ватикану, суверенна держава, на березі Середземного моря, межує з французським департаментом Приморські Альпи. Площа 1,95 кв.км. Має географічні координати 43 44 N, 7 24 E. Найвище місце – гора Агель (Mont Agel) 140 метрів над рівнем моря. Берегова лінія простягається на 4,1 км.

Адміністративний поділ

Монако включає округи-міста, що злилися:

            Ла-Кондаміне (бізнес центр та порт).

            Монако (старе місто).

            Монте-Карло (світовий ігровий центр).

            Фонтвілль (промисловий район).

Історія Монако

З доісторічних часів теріторія сучасної Монако була заселена різними народами. Фінікійці мали тут свою колонію Монойкос(Μόνοικος)з 6 ст. нашої ери. За стародавніми джерелами, крізь цю теріторію пройшов Геркулес, фінікійцями тут був побудован палац Геркулеса. У 2-му ст. до нашої ери римляне окупували регіон, знаходилися тут до 5-го ст. нашої ери. З 6-го ст. нашої ери до 975 року регіон бачить багаточісельні набіги та окупації. У 1215 році теріторія підпала під владу республіки Ґенуї (назараз частина Італії). У 1270 році почалася громадянська війна в Ґенуї між прихильниками Папи Римського та прихильниками Римсько-Германського Імператора. Після перемоги других, прихильники Папи Римського покинули країну. Серед них була й сім’я Гримальді. 8 січня 1297 року Франсуа Гримальді, переодягнений монахом, захватив монакську фортецю. Далі іде довий період боротьби за незалежність Монако від Генуї. Врешті, Монако отримує її у 1419 році з Гримальді на чолі, династія Грімальді й досі керує Монако. Наприкінці 1489 століття король Франції надає Монако статус французького протекторату, нескасовуючи прівілегії лорда Монако. У 1524 році Монако підпадає під протекторат Іспанії. В цей час лорд Монако почав називатися принцем Монако. У 1605 році,після домовленості, Іспанія ввела сюди військові гарнізони. Іспанський протекторат був замінений французьким у 1641 році. Після французької революції, повна влада династії Гримальді була тимчасово скасована національним зібранням Монако. І 14 лютого 1793 Монако офіційно приєднується до Франції. У листопаді 1815 Наполеон, після захвата країни, віддає Монако під протекторат острова Сардінія. 18 листопада 1860 року Сардінія виводить свої війська з Монако, закінчуючи свій протекторат. 2 лютого 1861 року незалежність Монако була визнана Францією, Монако загублює 95% своєї теріторії в замін на 4 міл. франків. Перші поштові марки Монако вийшли у 1865 році. Плоскогір'я Спелюгус (Spélugues Plateau) отримує назву Монте-Карло у 1866 році. З 5 січня 1911 року князівство-конституційна монархія. В листопаді 1918 року князівство підписує угоду з Францією про захист своєї теріторії французькою стороною, за цією угодою Франція мала право вводу своїх військ до Монако з, або без дозволу принца, також була прийнята угода про приєднання князівства до Франції у випадку, якщо небуде існувати спадкоємця на трон. Нова конституція була прийнята 17 грудня 1962 року. Підписана нова угода з Францією 24 жовтня 2002 року. За нею Монако залишиться суверенною державою, неприєднуючись до Франції, навіть, якщо небуде існувати спадкоємця на трон. Захист теріторії Монако, однак, залишається відповідальністю Франції. У травні 1993 році Монако стала членом ООН.

Eкoнoміка Монако

Moнaкo, маючі вихід до Середземного моря, популярний курорт, притягаючий туристів до казіно та приємного клімату. Князівство успішно притягає до себе різні, незабруднюючі, галузі промисловості з всьго світу, через малі податки, та зовсім скасований державний податок з індивідуального прибутку. Князівство, однак, утримує монополії в декількох галузях, включаючи вироби з тютюну, телефонні лінії, пошта. Рівень життя високий, приблизно порівняний з багатими районами Франції. Відсоток безробітних у 1999 році склав 22%. З 2002 року національна валюта - Євро.

Етнічні групи країни та релігія

Французи 47%, Монеґаски 16%, Італійці 16%, інші 21%.

90 відсотків населення – католіки.

Мовна ситуація в Монако

Офіційна мова в Монако – французька, але італійська та англійська також широко використовується. Монакською мовою-Монеґас (Monégasque) користується старіша генерація, та вивчається у школі. Монеґаск-діалект ліґурийської мови-мови південної Італії, може бути класифікована як індо-європейська, італійська, романська, італо-західна, західна, ґалло-іберська, ґалло-романська, ґалло-італійська мови. В 70-х роках мова була під загрозою зникнення. Монеґаск була повернута до життя коли її почали викладати у навчальних закладах країни.

 

Матеріал використано з сайту Вікіпедія - вільна енциклопедія