ПАПУА-НОВА ҐВІНЕЯ
 
Папуа-Нова Гвінея
Papua Niugini
The Independent State of Papua New Guinea
 
Папуа Нова Гвінея, (Papua New Guinea), країна на південному-заході Тихого океану, що займає східну частину острова Нова Гвінея, Адміралтейські острови і частину Соломонових островів;
площа 462840 кв. км;
столиця Порт-Морсбі (на східній частині Нової Гвінеї);
рельєф: гористий, тропічні острови Нова Британія, Нова Ірландія і Богенвіль; ріка Сепік;
глава держави Єлизавета ІІ, представлена генерал-губернатором;
глава уряду Пейєс Вінгті з 1992;
політична система - конституційна монархія;
експорт: копра, кокосова олія, пальмова олія, чай, мідь, золото, кава;
населення 3,613 млн. чол. (1989), 4,603 млн. чол. (2001). (папуаси, меланезійці, пігмеї, тощо);
мови: англійська (державна), піджин-англійська, 715 місцевих мов;
Грошова одиниця – кіна.
Папуа Нова Гвінея – член ООН і Британської Співдружності.
Історія
недавня історія: незалежність від Австралії усередині Співдружності отримана в 1975. Соломонові острови і Ватунату виступають за гарантію незалежності французької території Нова Каледонія. У 1991 відбувалися виступи сепаратистів. У 1991 відбувся економічний бум у зв'язку з подвоєнням видобутку золота. У 1992 Пейєс Вінгті був обраний прем'єр-міністром.
Території, що нині входять до складу держави, в минулому поділялися на дві адміністративні одиниці: Папуа (південно-східну область Нової Гвінеї з прилеглими островами), що належала Австралії, і північно-східну частину Нової Гвінеї з сусідніми островами, яка мала статус підопічної території ООН і керувалася Австралією. У 1949 обидві частині були інтегровані австралійською владою в т.зв. адміністративний союз. Це об'єднання в 1971 отримало назву Папуа Нова Гвінея, а в 1973 придбало внутрішнє самоврядування.
Географія
Папуа Нова Гвінея займає сх. частину о. Нова Гвінея, архіпелаг Бісмарка (з великими островами Нова Британія і Нова Ірландія), північну частину Соломонових о-вів (оо. Бугенвіль, Бука), о-ви Д'Антркасто, Луїзіада, Тробріан та ін.
Природа
Основну частину території Папуа Нової Гвінеї займають гори. На о. Бугенвіль найбільші висоти – до 2743 м. Є діючі вулкани. На о. Нова Гвінея найб. висоти до 5029 м. Переважають високі хребти, що тягнуться з південного сходу на північний захід (Бісмарка, Центральний і Оуен-Стенлі, останній простежується також на прибережних островах). Багато гірських вершин і деякі ізольовані вулкани підіймаються більш ніж на 3000 м над р.м. (найвища точка країни - гора Вільгельм, 4509 м). Серед масивних сильно розчленованих гір розташовуються широкі міжгірські улоговини (бл. 1500 м над р.м.).
Економіка
Основа економіки – сільське господарство та гірничорудна промисловість. Основні галузі промисловості: гірнича (золото, срібло, мідь), нафтова, рибна та ін. Осн. транспорт: автомобільний, морський. Внутрішній транспорт внаслідок рельєфних факторів розвинений слабко. Побудовані дороги, що зв'язують порти з гірничорудними центрами у внутрішніх областях країни. Налагоджене каботажне судноплавство між Новою Гвінеєю й іншими островами. Країна має повітряні зв'язки з Австралією і багатьма іншими державами Тихоокеанського регіону. Головний аеропорт знаходиться в Порт-Морсбі.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 5 млрд. Темп зростання ВВП – 2,5%. ВВП на душу населення – $ 1085. Прямі закордонні інвестиції – $ 90,7 млн. Імпорт – $ 2,8 млрд. (г.ч. Австралія – 51%; Сінгапур – 10,5%; Японія – 8%; США – 4,9%; Нова Зеландія – 5,3%). Експорт – $ 3,7 млрд. (г.ч. Австралія – 20%; Японія – 13%; Німеччина – 6,9%; Півд. Корея – 4,6%; Філіппіни – 4,4%; Великобританія – 3,3%).
Матеріал використано з сайту Вікіпедія - вільна енциклопедія
Використання   матеріалів сайту допускається тільки з ссилкою на сайт.  Сторінку поновлено 8 грудня 2009 року
Сайт створено 10 квітня 2006 року.
Василь Стеценко Шпола, Україна 2006-2009