- Демократична Республіка Східний Тимор, країна на острові Тимор
у Малайському архіпелазі; до 1976 був
колонією Португалії близько 460 років; площа 14874 кв. км; столиця Ділі,
виробляється кава; населення 555 тис. (1980);
- До 1975 року Східний Тимор був колонією Португалії и уявляв собою найменш
розвинене володіння найвідсталішої з колоніальних держав. Основу економіки
складало сільське господарство, яке велося примитивними методами і не
забезпечувало продовольчі потреби колонії. Розвивалося виробництво експортних
культур-кави, каучуку та копри. Близько 32 % кошторису витрачалося на воєнні
цілі (утримання 7 тисяч солдатів колоніальних військ), на освіту йшло 9 %, на
соціальне забезпечення-4 %. Частина неписьменних перевищувала 90 %. Після
революції 25 квітня 1974 року в Португалії почався процес деколонізації
португальських володінь, що торкнувся й Східного Тимору. Утворилось декілька
політичних партій, найкрупнішими з яких були: УДТ (Демократичний союз Тимору),
який виступав за збереження автономії в складі Португалії в якості заморської
провінції, АПОДЕТІ (Народно-демократична асоціація Тимору), що добивалася
приєднання території до Індонезії, і найкрупніша із політичних партій
країни-ФРЕТІЛІН (Революційний фронт за незалежний Східний Тимор), який вимагав
негайної незалежності. Було створено ще декілька невеликих партій. Переговори
між португальською владою та політичними партіями про шляхи деколонізації
території зайшли у безвихідь, а після цього й припинилися через збройну
конфронтацію у колонії. У ніч перед 11 серпня 1975 року УДТ при підтримці
місцевої поліції здійснив переворот, були заарештовані й страчені деякі з
лідерів та активістів ФРЕТІЛІН. ФРЕТІЛІН, у свою чергу, спираючись на
тиморівців-вояків колоніальних військ встановив контроль над територією, а 28
листопада 1975 року в односторонньому порядку проголосил незалежність
Демократичної республіки Східний Тимор. 30 листопада лідери АПОДЕТІ, УДТ та ще
двох малих партій, що знаходились на окупованій Індонезією частині Східного
Тимора, випустили спільну декларацію щодо приєднання території до Індонезії.
Вранці 7 грудня 1975 року почалося збройне вторгнення індонезійських військ, в
якому у різний час брало участь від 20 до 40 тисяч солдатів. В результаті
бойових дій, голода і епідемій загинуло близько третини населення колишньої
колонії (більше 200 тисяч чоловік), а 17 липня 1976 року Східний Тимор був
включений до складу Індонезії в якості 27-ої провінції. Почали проводитись міри
щодо асиміляції населення, але спротив, у тому числі збройний, не припинявся.
Проходили демонстрації тіморських студентів і молоді проти нової влади. В
результаті масових виступів, а також під тиском світової громадськості і після
припинення підтримки індонезійських дій Сполученими Штатами новий президент
Індонезії Хабібі змушений був оголосити про проведення референдуму по питанню
самовизначення Східного Тимору. 30 серпня 78,5 % населення провінції висказалися
за незалежність, що призвело до нового спалаху насилля у Східному Тиморі.
Проіндонезійсько настроєна поліція розпочала терор, десятки тисяч чоловік
вимушені були стати біженцями. 12 вересня 1999 року в Східний Тимор було введено
сили ООН, під захистом яких почалося практичне здійснення заходів по становленню
незалежної держави. В ніч проти 20 травня 2002 року колишня колонія була
офіційно оголошена незалежною державою. 20 травня 2006 року, в річницю
незалежності від Індонезії, майже половина армії Демократичної республіки
Східний Тимор (593 вояка з 1433) стали вимагати пом`якшення армійського статуту.
Бригадний генерал Матан Руак звільнив невдоволених, останні вийшли на вулиці зі
зброєю в руках. Почався загальний бунт, «війна всіх проти всіх», що
продовжується й зараз. Наразі в країну введено миротворницькі сили чотирьох
держав, які стримують ескалацію насилля.
-
|
