АЗЕРБАЙДЖАН

Азербайджа́н (Azerbaijan), Азербайджанська Республіка — країна на південному сході Європи, на узбережжі Каспійського моря. Межує на півночі з Росією, на заході з Вірменією, на півдні з Іраном. Площа 86600 км². Столиця Баку. Політична система – пострадянська демократія. Населення – 8,1414 млн осіб (на 1 січня 2002). Столиця – Баку. Офіційна мова – азербайджанська. Член ООН, СНД.
Походження назви
Азербайджан - "земля вогню" (від пожеж на поверхні стародавніх нафтових басейнів). Антична назва Atropatene арабською вимовлялася як Азербайджан.
Державний устрій
Азербайджанська держава - демократична, правова, світська, унітарна республіка, що розвивається на засадах економічних ринкових відносин. В Азербайджанській Республіці державна влада обмежується у внутрішніх питаннях тільки правом, а в зовнішніх - тільки положеннями, що випливають з міжнародних договорів, учасником яких є Азербайджанська Республіка.
Державна влада в Азербайджанській Республіці організується на основі принципу розподілу влади: законодавчу владу здійснює Міллі-Меджліс Азербайджанської Республіки, виконавча влада належить Президенту Азербайджанської Республіки.
Судову владу здійснюють суди Азербайджанської Республіки. Законодавча, виконавча і судова влади взаємодіють відповідно до положень Конституції Азербайджанської Республіки і незалежні в межах своїх повноважень.
Посада Президента Азербайджанської Республіки була уведена у 1991 р. Президент обирається на загальних виборах таємним голосуванням на 5 років, але не більш ніж на два терміни. Нинішній Президент Азербайджану - Ільхам Алієв.
Законодавчу владу в Азербайджані здійснює парламент - Міллі-Меджліс, що складається зі 125 депутатів, які обираються на 5-річний термін.
Вищий орган виконавчої влади - Кабінет міністрів, що призначається президентом, а також затверджується Міллі-Меджлісом. Дії органів влади регламентуються Конституцією республіки, прийнятою на референдумі в листопаді 1995 р.
Судова система країни загалом близька до тієї, що існувала в колишньому СРСР. Вищим судовим органом є Верховний суд, що обирається парламентом на п'ятирічний термін. До складу Суду входять палати по карних і цивільних справах. Судочинство здійснюють місцеві суди.
Політичні партії
Одночасно з розпадом СРСР стався крах Комуністичної партії Азербайджану. 14 вересня 1991 р. на 23-му надзвичайному з'їзді компартії була прийнята резолюція про її саморозпуск. Проте багато колишніх комуністів зберегли керівні посади в уряді, державних і місцевих органах влади.
Після лютого 1988 р., коли почалася війна з Вірменією через Нагірний Карабах, на хвилі вірмено-азербайджанського конфлікту виникло кілька політичних партій і груп. У 1992 р. був ухвалений Закон про політичні партії. Зараз діють понад 30 партій. З 1995 р. провідною політичною силою країни стала партія "Новий Азербайджан" під керівництвом Г.Алієва. Їй належить більшість місць в парламенті.
Природа
Азербайджан розташований в основному в субтропічному поясі і витягнутий з півн.-зах. на півд.-сх. в бік Каспійського моря. Азербайджан – гірська країна, де високі хребти і плоскогір'я поєднуються з рівнинами і низовинами. Біля 60% всієї території займають гори, а 40% – низовини (гол. чином Кура-Араксинська низовина). У рельєфі виділяються 4 частини: гірська система Вел. Кавказу (г. Базардюзю, 4466 м); гірська система Мал. Кавказу, що включає в себе Нахічеванську гірську область (г. Гямиш, 3724 м; г. Капиджиг, 3904 м); Ленкоранська гірська система (г. Кьомюркьой, 2477 м); Кура-Араксинська низовина, розташована в центрі республіки, частина якої лежить нижче рівня океану (до 28 м). Клімат в основному субтропічний. А. – країна малих гірських рік (понад 1000). Більшість рік Азербайджану належать басейну Кури. У Азербайджані є 250 озер, найбільші з них – оз. Хаджікабюль (16 кв. км) і оз. Беюкшор (10 кв. км). У горах А. розвинені лісова рослинність, субальп, і альп. луги, на рівнинах збереглися степи і напівпустелі, на півд.-сх., поблизу узбережжя Каспійського моря – район вологих субтропіків.
Загальна характеристика господарства
Розвинуті видобуток нафти, заліза, міді; вирощування фруктів, бавовни; виробництво вин, шовку, килимів.
А. – індустріально-аграрна держава, основний нафтогазодобувний район Закавказзя. Основні галузі економіки: нафто- і газодобувна, нафтопереробна, обладнання для нафтовидобутку, рудовидобувна, чорна і кольорова металургія, цементна, хімічна і нафтохімічна, текстильна, машинобудування (нафтопромислове обладнання, електронна, електротехнічна, приладобудівна, харчосмакова пром-сть). Ключовий сектор економіки – нафтогазовий (58% від ВВП). У структурі паливної пром-сті нафта і газ займають осн. місце. Нафтопродукти у великій кількості експортуються.
Другим важливим сектором азербайджанської економіки є сільське господарство. На сільськогосподарські землі припадає 46% загальної площі країни (бл.50% – пасовища). Вирощують зернові, технічні (бавовна, тютюн), субтропічні (ґранат, чай, цитрусові, хурма) культури, виноград. Виробляють натуральний шовк. Транспорт – залізничний, автомобільний, розвинений трубопровідний. Баку – основне портове місто і перевалочний пункт в основному для нафти, нафтопродуктів, лісу. Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою. В Баку міжнародне летовище.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 3,4 млрд Темп зростання ВВП – 10%. ВВП на душу населення – $ 431. Прямі закордонні інвестиції (2000) – $ 748 млн Імпорт – $ 3,3 млрд (г.ч. Росія – 21,9%; Туреччина – 13,8%; США – 8, 0%; Іран – 4,6%; Німеччина – 4,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти – до 91% експорту) - $ 1,2 млрд (г.ч. Італія – 33,7%; Росія – 8,9%; Туреччина – 7,4%; Грузія – 2,6%; Іран – 2,4%).
Економіка Азербайджану протягом майже 70 років розвивалася як частина економіки СРСР і орієнтувалася головним чином на російський ринок. Основними галузями господарства були нафтовидобувна, нафтопереробна промисловість і сільське господарство. У 1960-1980-ті роки в республіці розвивалися машинобудування, хімічна, текстильна, харчова й інші галузі промисловості. Війна у Нагірному Карабасі і політична нестабільність призвели до значного падіння виробництва протягом 1988-1994 рр. Після підписання вірмено-азербайджанської угоди про припинення вогню у зоні конфлікту в травні 1994 р. і стабілізації політичної обстановки економічний спад був зупинений. За оцінками Міжнародного валютного фонду, падіння виробництва в Азербайджані за період після проголошення незалежності з 1991 по 1995 рр. склало приблизно 60%. З 1997 спостерігається швидке зростання ВВП (5,8%, у 1999 - 7,2%, у 2000 - 11,3%, у 2001 - 9,9%), що забезпечувався в основному сектором послуг на тлі незначного підйому промисловості і скорочення сільськогосподарського виробництва. Однак частка тіньової економіки оцінюється у 25% ВВП.
У 2001 р іноземні інвестиції склали $811 млн - 67.7% всіх внесків у економіку, в той час, як інвестиції уряду - 2.1%. Бл. 71.7% всіх інвестицій задіяно в індустрії. У 2002 р інвестиції склали $1.35 млрд з яких у нафтовий сектор - $850 млн
Населення
Населення 7.961.619 (2006). Склад: азербайджанці — 90%, дагестанці (лезгіни, аварці, цахури, хіналугці, будухі) — 3,2%, росіяни — 2,5%, інші (українці, тати, татари, талиші).
Згідно з статистичними даними, у 2001 р. діти й підлітки у віці до 15 років становили 32% населення, група економічно активного населення (чоловіки у віці 16-62 роки, жінки - 16-57 років) - 59%, люди пенсійного віку - 9%.
Високий рівень приросту населення був характерний для Азербайджану в період з 1979 по 1989 рр. і становив 1,7% на рік. У 1990-х роках темпи приросту населення сповільнилися: з 1991 по 1998 рр. вони оцінювалися в 0,5-0,7% на рік, у 2001 р. становили 0,4%. Згідно з даними 2001 р., тривалість життя - 63 роки (58,6 року - для чоловіків і 67,5 - для жінок). Дитяча смертність - 83,08 на 1000 немовлят.
51% населення країни проживає в містах, причому більше половини з них зосереджені у Великому Баку і Сумгаїті. Населення Баку становить 1,817 млн. осіб, а всього столичного регіону - 2,072 млн. Другим за кількістю населення містом країни є Гянджа (301,4 тис.), третім - Сумгаїт (288,4 тис.). Інші великі міста - Мінгечаур, Алі-Нахчивань, Лянкярань.
Демографія
1990 — 7 145 600
2004 — 7 868 385
Історія
Недавня історія: став незалежною республікою в 1918. Червона армія увійшла в республіку у 1920. Азербайджан став союзною республікою СРСР у 1936. Конфлікт з Вірменією з приводу Нагірного Карабаху викликав заворушення в 1988—1989. Радянські війська ввійшли у Баку, щоб відновити порядок. У 1990 було введено надзвичайний стан. У 1991 лідери Азербайджану підтримали путчистів у Москві (ДКНС). Азербайджан оголосив себе незалежним. Було підписано і знову порушено перемир'я в Нагорному Карабасі, він оголосив про свою незалежності. У грудні 1991 Азербайджан увійшов до складу СНД. У 1992 став членом ООН і приєднався до Конференції з безпеки співробітництва. Знову відновилася війна у Нагорному Карабасі. Президент Ельчибей поступився місцем колишньому лідерові Комуністичної партії Азербайджану Гейдару Алієву, а Сурет Гусейнов у 1993 очолив уряд, став прем'єр міністром.
 
Матеріал використано з сайту Вікіпедія - вільна енциклопедія 
Використання   матеріалів сайту допускається тільки з ссилкою на сайт.  Сторінку поновлено 10 липня 2008 року
 Пишіть за адресою vasya_coins@rambler.ru ICQ: 321924631
Сайт створено 10 квітня 2006 року. Україна, Шпола 2006-2008 р.р.