ЗАНЗІБАР

 

 

Султанат Занзібар або Занзіба?рський султана?т — держава-султанат на Занзібарі, що існувала як окреме державне утворення з XIX ст. до 1964 року, відколи є частиною держави Танзанія.
Історія
Занзібар було виділено як удільне володіння молодшим членам династії правителів Оманського султанату (султанат Маскат) Бу Саїді. Влада занзібарського султана сягала не лише островів Занзібар (Унґуджа і Пемба), а й східно-африканського узбережжя, зокрема від 3° півн.ш. (Варшейх) до 10° півд.ш. (бухта Тунгі). Велась активна торгівля рабами, прянощами, слоновою кісткою тощо; на Занзібарі було розгорнуте широке будівництво.
Наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан у 1853 році навіть задумав перенести столицю держави з Маскату до Занзібару для контролю над підкореними східно-африканськими територіями. Але вже 1861 року за правління хафіса (намісника) Маджід ібн Саїда (1861—1870) Занзібарський султанат відокремився від Оманського, заручившись підтримкою британців, які активно колонізують східну Африку з поч. ХІХ ст..
До сер. 1880-х рр. Занзібар знаходився у сфері впливу Британської імперії, хоча формального протекторату не було встановоено. Активізація німецької колонізації у 2-й пол. ХІХ ст., зокрема нападки на володіння Занзібарського султанату на узбережжі, призвела до укладення обома державами т.зв. Занзібарського договору в 1890 році, за яким материкові володіння Занзібарського султанату були поділені між Німецькою Східною Африкою і Британською Східною Африкою, а сам Занзібарський султанат ставав британським протекторатом.
Однак протекторат протримався недовго. 27 серпня 1896 року внаслідок т.зв. Англо-занзібарської війни, відомої як найкротша війна в світовій історії (за книгою рекордів Гіннеса), султана Халіда ібн Баргаша було вигнано, й поставлено угодного британцям правителя.
У 1-й пол. ХХ ст. на Занзібарі встановився маріонетковий султанський режим, повністю підконтрольний Великобританії, проте слід визнати, що формально Занзібар лишався напівсамостійним державним утворенням.
Боротьба проти британського і султанського панування активізувалася на Занзібарі після Другої світової війни, і в значній мірі підживлялася з континенту (з Танганьїки).
10 грудня 1963 року було проголошено державну незалежність Занзібару. 16 грудня цього ж (1963) року новостворену країну було прийнято до ООН. Але вже 12 січня 1964 року на Занзібарі відбувалася антифеодальна революція, в результаті якої султан Джамшид ібн АбдАллах був скинутий з престолу і вигнаний з країни, що й знаменувало собою кінець існування султанату й прискорило входження Занзібару за декілька місяців до новоствореної держави Танзанія.
Правителі Занзібару з династії Бу Саїді
Халід ібн Саїд, *1819, хаміс (намісник) Занзібару (1828—1854), син Саїда ібн Султана, Оманського султана (султанат Маскат, 1806—1856)
Маджід ібн Саїд, *1834, хаміс Занзібару (1856—1861), султан Занзібару (1861—1870), брат попереднього
Баргаш ібн Саїд, *1837, султан Занзібару (1870—1888), брат попереднього
Халіфа ібн Баргаш, *1852, султан Занзібару (1888—1890)
Алі ібн Саїд, *1854, султан Занзібару (1890—1893), брат Баргаша ібн Саїда
Хамад ібн Тувайні, *1857, султан Занзібару (1893—1896), син Тувайні ібн Саїда, Оманського султана (1856—1866)
Халід ібн Баргаш, *1874, султан Занзібару (1896), †1927
Хамуд ібн Мухаммад ібн Саїд, *1853, султан Занзібару (1896—1902)
Алі ібн Хамуд, *1884, султан Занзібару (1902—1911)
Халіфа ібн Харуб ібн Тувайні, *1879, султан Занзібару (1911—1960)
АбдАллах ібн Харуб ібн Тувайні, *1910, султан Занзібару (1960—1963)
Джамшид ібн АбдАллах, *1929, султан Занзібару (1963—1964)
 
Матеріал використано з сайту Вікіпедія - вільна енциклопедія 
Використання   матеріалів сайту допускається тільки з ссилкою на сайт.  Сторінку поновлено 7 січня 2009 року
 Пишіть за адресою vasya_coins@rambler.ru ICQ: 321924631
Сайт створено 10 квітня 2006 року. Україна, Шпола 2006-2009 р.р.