|
|
- Альбрехт II
Мудрий (нім. Albrecht II der
Weise; 12 грудня 1298, замок
Габсбург, Швейцарія — 16
серпня 1358, Відень) — герцог Австрійський та Штирійський
з 1 травня 1308 року (спільно з братами), а з 26 лютого 1339 року одноосібно,
герцог Каринтії (з 1335 року) з династії Габсбургів.
- Вступ на престол
- Альбрехт II
був четвертим сином німецького короля й австрійського герцога Альбрехта I та Єлизавети Горицької, дочки Мейнхарда II, герцога Каринтії. У 1330 році, після смерті свого старшого брата Фрідріха I, Альбрехт II успадкував престол
Австрії, розділивши владу з молодшим братом Оттоном, а після смерті брата став правити
одноосібно. Будучи одруженим зі спадкоємицею ельзаського графства Пфірт, Альбрехт II приєднав цю область до
володінь Габсбургів. У 1335 році, після смерті останнього
представника Горицько-Тірольської
династії, до складу
австрійських володінь увійшло широке герцогство Каринтія. Щоправда, Тіроль
через опір місцевого дворянства приєднати не вдалось: там воцарилась графиня Маргарита Маульташ.
- Зовнішня політика
- Альбрехт II
завдяки своїй розсудливості й відсутності агресивних зовнішньополітичних
прагнень завоював значний авторитет у Німеччині. У 1335 році, наприклад, папа
римський Бенедикт
XII передав на посередництво Альбрехта II його суперечку з
імператором Людвігом IV. 1337 року за допомогою до Альбрехта II проти імператора Англії звернувся французький король Філіп VI. Однак австрійський герцог відмовився виступити проти
Людвіга IV й до кінця життя лишався лояльним імператором.
- Внутрішня політика
- На час
правління Альбрехта II в Австрії припали значні внутрішні заворушення: повені,
землетрус, чума «Чорна
смерть» у 1348—1349 роках. Складне становище склалось у
родових передньо-австрійських володіннях Габсбургів: тут
закріпився вплив Швейцарського
союзу, до якого 1351 року приєднався Цюріх. Похід Альбрехта II на Цюріх у 1352 році виявився невдалим, й місто разом із прилеглою
областю було втрачено для герцога.
- Альбрехт II
приділяв багато уваги впорядкуванню державної системи своїх володінь. Для
Штирії та Каринтії він розробив та затвердив основні закони, що лишались
чинними до падіння монархії Габсбургів, в тому числі штирійську «Гірську
книгу» (нім. Bergbüchel).
- У 1355 році Альбрехт II затвердив закон, що заборонив
розподіл володінь Габсбургів, — так зване «Правило Альбертинського дому»
(нім. Albertinische
Hausordnung). Попри те,
що вже діти Альбрехта II порушили цей закон і розділили між собою австрійські
землі, дія «Правила Альбертинського дому» була відновлена імператором Максиміліаном I, а пізніше увійшло до тексту Прагматичної санкції й лишалось одним з основних законів Австрійської
монархії до 1918 року.
- Шлюб та діти
- (1324) Іоганна Пфірт
(1300—1351), дочка Ульріха III, графа Пфірта
- Рудольф IV (1339—1365), герцог Австрії
- Катаріна (1342—1381), абатиса
монастиря Санта-Клара, Відень
- Маргарита (1346—1366), замужем
(1359) за Мейнхардом III, герцогом Верхньої
Баварії, другим
шлюбом (1364) за Іоганном Генріхом, маркграфом Моравії
- Фрідріх III (1347—1362), герцог Каринтії
- Альбрехт III (1348—1395), герцог Австрії
- Леопольд III (1351—1386), герцог Австрії
- Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org
|